Після 23 років майже місіонерського служіння Львівському театру ім. Леся Курбаса і його незмінному керівникові-ідеологу Володимиру Кучинському, - Олег Стефан відчув, що йому потрібно поміняти «формулу театру-монастиря» на якусь іншу. Багато років він розвивався як актор філософського театру, орієнтований на пошук сенсу буття, призначення людини, осмислення Всесвіту, зігравши у культових виставах за творами Григорія Сковороди, Лесі Українки, Василя Стуса, Богдана-Ігоря Антонича, Платона, Шекспіра, Ніцше, Кліма…
Завершальною роботою актора у Львові стала одна з кращих у його творчості робіт - видатна роль Валеріана Стальського у виставі «Перехресні стежки» за Іваном Франком, за новаторство та оригінальність постановки якої, режисер цієї вистави Іван Уривський отримав Державну премію імені Леся Курбаса.
Проте актора Стефана все більше почали цікавити вистави гостросоціальної тематики, поставлені за п’єсами сучасних авторів. Так, спочатку з’явилася його інфернальна баба Пріся у однойменній виставі на сцені Львівського Театру Лесі Украінки, а пізніше – його роль ветерана радянської армії Андрія Васильовича Чумаченка у трагікомедії «Слава героям?». Обидві вистави режисера Олексія Кравчука за п’єсами сучасного українського драматурга Павла Ар’є.
Майже в той самий час ці п'єси поставив у столиці і київський режисер Стас Жирков. Тож, не дивно, що в пошуках «актуального театру», саме в колективі театру драми і комедії на лівому березі Дніпра під керівництвом молодого режисера і опинився Олег Стефан, де почав працювати у 2019-у році.
За два роки Стефан вже встиг зіграти 4 помітні ролі: Бабусі у «Сімейному альбомі», Мелвіна та Самуїла в «Альбатросах» є і дві свіжі прем’єри: Одіссея в «Одіссею, повертайся додому! » та Батька Андре у виставі «Батько» за п'єсою Флоріана Зеллера.
Вже у «Сімейному альбомі» італійського режисера, актора, викладача й апологета сучасної комедії дель арте Маттео Спіацці – Стефан виявився у своїй стихії, адже Спіацці не обмежився однією театральною формою, а поєднав актуальний фізичний і психологічний театр.
Тож, вихід Олега Стефана у фіналі прем’єри Євгена Корняга «Одіссею, повертайся додому!», де на території фізичного театру вже напрочуд органічно існують буквально всі зайняті у виставі актори, - виглядає бенефісним майстер-класом метра – талановитій молоді: хвилинна затримка артиста в отворі і перед нами резюме вистави, її сенс, мотивація, меседж. І цей, один з шести Одіссеїв, саме Стефановий – виявився тим самим, заради появи якого перед Пенелопою, наприкінці життя, - ми дивились все дійство. А потім і фінальна мізансцена – цитата з грандіозної роботи Олега Стефана у виставі Стаса Жиркова. Євген Корняг зробив захоплений реверанс у бік колеги-режисера і талановитого Стефана.
Батько Андре у виконанні Стефана – неймовірна робота Артиста за своєю енергією, суттю, глибинністю, з фантастичними миттєвими ігровими переходами з театру переживання у театр удавання, з тонким, ледь помітним окресленням цих меж-переходів. Магія акторської харизми і феєрична майстерність Олега Стефана тут не має кордонів.
Віртуозність, фантастична пластичність, - і фізична, і психофізична, унікальна здатність тримати «крупний план», потужний «викид» таланту у глядацький зал – все те, що відрізняє цього надзвичайного артиста.
Стас Жирков переконаний, що Олег Стефан є одним із найкращих українських акторів: «Він уважний, дбайливий і фанатично відданий театрові майстер. З хитрим оком, душею дитини й майстерністю, яка дає нам шанс зрозуміти – ти живеш з ним в один час».
