Він прийшов на зміну своїх двох попередніх, звичних для всіх live-конкурсів. З досвідом його проведення ділиться голова журі Леся Олійник в газеті «День», яка є традиційним інформаційним спонсором конкурсу.
Насправді, певна підготовка до переформатування музичних змагань в онлайн-режим взагалі-то вже відбувалась. Йдеться про, так зване, попереднє прослуховування відеозаписів конкурсантів, себто, «відбірковий» етап. Хто би міг подумати, що реалії життя адаптують підготовчий тур в основний формат конкурсу, коли члени журі дистанційно, кожний у своїй країні, за своїм комп’ютером будуть слухати записи всіх претендентів і надсилати оціночні бали в інтернет-офіс конкурсу. Авторитетне журі з семи номінацій зібрало понад двадцять фахівці з України, США, Вірменії, Литви, Канади, Азербайджана.
Число бажаючих взяти участь у дистанційному «Odesa Music Olymp» вражає — 769! Таку кількість можна пояснити, насамперед, традиційною для України музичною обдарованістю дітей, а також прагненням до посиленої творчої активності у «застійний» карантинний період. Організаторам (про них пізніше) вдалося дистанційно зібрати нові таланти від 7 до 25 років із майже всіх музичних спеціальностей, причому навіть із таких не популярних для конкурсів, як «композиція», «сольфеджіо», «музична література». У цій царині «Odesa Music Olymp» представив 40 майбутніх потенційних композиторів і 140 юних спеціалістів у галузі теорії музики (!).
Остання із згаданих номінацій виявилось, як на мене, чи не найскладнішою. Уявіть собі: у розділі «сольфеджіо» діти мали написати за одну годину і десять хвилин два музичні диктанти (ритмічний і мелодичний), надіслати їх через вайбер у вигляді світлини, а також пройти десять тестів на слуховий аналіз, а з «Української та зарубіжної музичної літератури» за одну годину відповісти на 24 запитання, серед яких — пізнати на слух той чи інший твір українського й зарубіжного композитора. Результати по 100-бальній системі оцінювання виявилися дивовижними: тільки із спеціальності «сольфеджіо» першість здобули 30 дітей, вже не кажучи про другі й треті місця.
Як і будь-який конкурс, «Odesa Music Olymp» дає певний зріз стану сучасної професійної музичної культури. Передусім, вочевидь кількісне зростання нового музично обдарованого амбітного покоління. Про це й свідчить неочікуване число переможців. Майже кожний четвертий із 769-ти став кращим у своїй номінації й у своєму віці. (Звісно, всі отримали грамоти «Учасника конкурсу»). Як і будь-який конкурс, «Odesa Music Olymp» відкрив нові імена надзвичайно талановитих дітей. Такими зірками виявились п’ять володарів Гран-прі: юний піаніст Дмитро Семикрас (м. Суми), віолончеліст Арсеній Ставицький (м. Харків), баяніст Олексій Мурза (м. Одеса), юна флейтистка Дарина Бачинська (м. Краків, Польща) і восьмирічний баяніст Всеволод Якубовський (м. Пермь, Росія).
ідому істину «талант — поняття не географічне» вкотре підтвердив «Odesa Music Olymp», який представив музичні обдарування всієї України — від Закарпатської, Вінницької, Миколаївської, Херсонської областей до Дніпропетровської, Донецької й Луганської. Причому, більшість дітей навчаються в таких селищах, містах і районних центрах, як Чинадіїво, Новопсковськ, Щастя, Рава-Руська, Рубіжне, Костянтинівка, Скадовськ...До конкурсантів з України приєднались також юні музиканти з Польщі, Німеччини, Вірменії, Молдови, Литви, Іспанії, Азербайджану, Росії. Усіх цих дітей, які розмовляють різними мовами, об’єднла музика, позбавлена, на щастя, проблем «мовного питання».
Ще одне «постконкурсне» спостереження: лідером інструментів для входження в музичний світ традиційно залишається фортепіано: «Odesa Music Olymp» зібрав 221 піаніста. Наступними після фортепіано за рейтингом є народні інструменти: 154 юних виконавців змагались у мистецтві гри на бандурі, гітарі, акордеоні, баяні, домрі, балалайці, мандоліні, цимбалах, свирілі й навіть на кануні. Перевагу вони надають гітарі, баяну, акордеону і бандурі. Далі йдуть скрипка, віолончель, подеколи альт (всього 80 учасників) та духові інструменти (понад 60). Змагались між собою також понад 70 співаків — в академічному й естрадному вокалі, причому з віком (15—18 років) переважив спів академічний.
І ще один, вартий уваги підсумок: навчаються музиці діти переважно від 7 до 14 років (І та ІІ вікові категорії). Далі залишаються ті, хто прагне здобути професійну музичну освіту. Скажімо, із 221 піаністів у ІУ вікову групу (19-25 років) потрапило лише 12, з 78 скрипалів, віолончелістів — лише п’ятеро, виконавців на духових старшого віку теж залишилось тільки 5. Причому, найпотужніша вікова група виявилася друга (11-14 років), що охоплює старші класи дитячих музичних шкіл. Наступні ж щаблі навчальних сходинок — училище (коледж) і академія. Отже, такі цифри є цілком природними, вкотре засвідчуючи перевагу вітчизняної триступеневої музичної освіти, яка завжди вважалась в усьому світі найкращою.
Про це говорить і голова журі в номінації «фортепіано», професор Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського Ольга Ліфоренко:
— Враження від конкурсу надзвичайно позитивне! Звісно, картина доволі строката, як за здібностями, так і за рівнем підготовки. Але в усіх вікових групах виявилось чимало здібних і блискуче навчених дітей, у яких є чудові перспективи на майбутнє. Такі конкурси дають можливість «відслідкувати» майбутніх професіоналів, абітурієнтів музичних вишів. Ми навіть дещо розгубились, кому віддати перевагу як переможцю, але вирішили не скупитись, тому маємо кілька перших, других, третіх місць. Звичайно, зважали на те, що діти записувались переважно в хатніх умовах, в основному на піаніно (на конкурсах грають на роялі): в когось добре настроєний інструмент, у когось ні. Переконана, в наступних конкурсах категорично треба відмовлятися від електро-клавішних, які не дають повної уяви про музикальність дитини, хоча саме це і є головним! Мушу сказати про педагогів. Не зважаючи на несприятливі для них умови, відчувається, що вони працюють з повною віддачею. Тішилась злагодженою співпрацею з колегами, навіть на «дистанції» наші оцінки здебільшого співпадали. Працювали дуже насичено: прослухати понад 200 конкурсантів було не просто, та ще й треба було враховувати різницю в часі. Скажімо, мої колеги — професор Темпл-університету Михайла Яновицького з Філадельфія (США), доцент Єреванської державної консерваторії ім. Комітаса Заруї Казарян слухали і передавали в різний час результати, які треба було, за умовами конкурсу, вчасно і досить швидко виставляти на сайт. Надзвичайно приємно вразив як сам конкурс, так і його бездоганна організація, насамперед, в особі арт-директорки, чудової музикантки, блискучої менеджерки Асмік Хачатрян.
Справді, нелегким завданням для Асмік Хачатрян було дистанційно зібрати, й до того ж уперше, сотні заявок на участь, відео-записи конкурсантів, провести «без збою» в режимі онлайн тестові завдання, сформувати для кожної з номінацій міжнародний склад журі, визначити та узгодити порядок перегляду, оцінок з фіксацією балів і оперативно розміщувати результати на сайті.
І, насамкінець, про організаторів «Odesa Music Olymp»: його засновником, як і двох попередніх «наживо-конкурсів» є Міжнародна громадська організація «Асоціація нова музика», що проводить брендовий щорічний міжнародний фестиваль «2 дні і 2 ночі нової музики». Партнерами «Odesa Music Olymp» стали Одеська міська рада (департамент культури), Одеська середня спеціалізована музична школа імені П. С. Столярського. Інформаційну підтримку, крім газети «День» надає Інтернет-журна Музика.
P.S.
В сучасному лексиконі все частіше вживаємо слово «адаптивний». Реалії життя вимагають адаптувати звичні, усталені форми. Але чи не найскладніше до нових викликів доводиться адаптуватись освіті, з її відповідальністю не втратити головного — творчий розвиток майбутніх поколінь.
