ВИСТАВА ТИЖНЯ
«Ліс» — 12 квітня, Національний театр ім. І. Франка
У виставі Дмитра Богомазова класичний сюжет Олександра Островського набуває калейдоскопічності. Назва п’єси — «Ліс», яка, на думку режисера, не втратила своєї актуальності й метафорично визначає дрімучість моральних устоїв суспільства, представницею якого є головна героїня, поміщиця Гурмижська (Наталія Сумська) та її оточення. Цю виставу також можна назвати бенефісом Анатолія Хостікоєва, який феєрично грає роль Нещасливцева, а його колега Щасливцев (Василь Баша) достойно підіграє своєму зірковому партнерові. У постановці, як казав класик, «все високе і все прекрасне засноване на розмаїтті, на контрастах» і всі актори, задіяні у «Лісі», майстерно переводять сюжет із трагедійної площини в комічну. Ці благородні лицарі сцени примушують дійових осіб стати безпосередніми учасниками їхнього спектаклю, який ламає систему сталих правил і дарує людині свободу, здатність дивуватися, закохуватися, бути самою собою...
ВИСТАВКА ТИЖНЯ
«Тунельний зір» — 7 квітня в Музеї історії Києва
ІЛЮСТРАЦІЯ З ОСОБИСТОГО АРХІВУ МИКИТИ КРАВЦОВА
Свою нову виставку Микита Кравцов назвав «Тунельним зором». На відкритті експозиції художник представить каталог з новими роботами арт-проекту. «Ця виставка присвячена абсурду, в якому ми всі загрузли. Більшу частину часу я проводжу у Франції, але слідкую за тим, що відбувається в Україні. Щодня вранці слухаю українське радіо, де повідомляють все, що відбувається в Україні», — каже Микита Кравцов. Абсурд буття митець передає в майже 100 нових роботах, які намалював за останні три місяці. Це сюрреалістична графіка й живопис. Тунельний зір — медичний термін, що означає офтальмологічну патологію втрати периферійного зору. Це стан, за якого людині здається, що вона дивиться крізь тунель... В інтерпретації митця — це метафора обмеження поля зору людини через ідеологію, пропаганду, гнів, агресію, страх чи шаблонність мислення... Як відзначають організатори виставки, роботи Микити Кравцова візуалізують неміцність тимчасових, недовготривалих союзів, заснованих на компромісах. Або ж навпаки — ситуації, коли сильні ідеології буквально впираються «рогами» одна в одну. Побачити роботи митця можна до 20 квітня.
ФІЛЬМ ТИЖНЯ
«Дружина доглядача зоопарку» — з 13 квітня в українському кінопрокаті
ФОТО З САЙТА AFISHA.UA
В основі фільму режисера Нікі Каро покладена реальна історія із життя працівників Варшавського зоопарку. Сценарій написаний Анжелою Воркмен за мотивами однойменної книжки Дайан Аккерман. Дія стрічки розгортається під час окупації Польщі Третім рейхом. У вересні 1939 року, під час вторгнення вермахту в Польщу, Варшавський зоопарк сильно постраждав від бомбардувань, багато тварин загинули, інші були вивезені нацистами до Німеччини. Спорожнілі приміщення директор зоопарку Ян Жабинський, активний учасник польського Опору, та його дружина Антоніна використовували для укриття євреїв, які втекли з Варшавського гетто... Упродовж трьох років на території зоопарку ховалося близько 300 євреїв, деякі з них навіть жили на території вілли Жабинського. Людей з арійською зовнішністю вони представляли як своїх далеких родичів. А типовим семітам доводилося ховатися у... вольєрах, де раніше мешкали тварини. Всіх перехованих євреїв Жабинські називали «гостями»... Якщо виникала небезпека, то Антоніна починала грати на роялі арію з оперети «Прекрасна Олена» Оффенбаха, подаючи сигнал «гостям» терміново ховатися... Актриса Джессіка Честейн тонко зіграла роль Антоніни, а її чоловіка — бельгійський актор Йохан Гелденберґ. Також у фільмі один із головних образів виконав Даніель Брюль. Акторові дісталася роль Лутца Хека, колишнього друга сім’ї, котрий став високим нацистським чиновником і закохався в Антоніну, тероризуючи жінку... До речі, 1965 р. ізраїльський інститут «Яд Вашем» присвоїв подружжю Жабинських за порятунок євреїв титул «Праведників світу».
