Так називається нова експозиція у галереї «Грифон» персональної виставки Юлії Боборикіної. Молода художниця навчалася у Києві та Москві. У її творчості органічно, а інколи несподівано поєдналися графіка, дизайн, каліграфія та поезія. Багато робіт Юлії Боборикіної — продовження її власних віршів, причому питання про те, що саме було первинним — зображення чи текст, не має відповіді. Такий графічний «супровід» — не ілюстрація в чистому вигляді (тим більше, що вірші часто взагалі не підлягають ілюструванню), радше акомпанемент, функції якого різні: конкретизація незвичайного образу («Сумний перехожий, який мені наснився», «Сон, що випав із сумочки», «Гойдалка»), передача «стану-настрою» («Сон про С-Пб», «Прогулянка», «Вітер»), така собі гра з глядачем-читачем («Коли приходить осінь», «Мій перший сон») або ефектна дизайнерська композиція «за мотивами» («Мінарети»).
