1619 року були написані дві українські інтермедії (Інтермедія про Климка і Стецька та Інтермедія про Максима, Рицька і Дениса) з польської п'єси "Трагедія, або Візерунок смерті пресвятого Іоанна Хрестителя..." Якуба Гаватовича (1598-1679). Виставлено в Кам'янці Струмиловій на ярмарку в день Іоанна Хрестителя (29 серпня) 1619 року під керівництвом Якуба Гаватовича, вільних наук і філософії бакаляра... Сам Гаватович, очевидно, був режисером і грав головні ролі, інші ролі виконували його школярі, а також ремісники й селяни, причому жіночі ролі грали юнаки.
Але не тільки інтермедіями уславився Гаватович. Під час облоги Львова турками 1672 року, коли з міста повтікала більша частина людей, навіть консули, Гаватович ревно зайнявся звільненням міста: збирав золото і срібло на викуп. 1 жовтня він пішов до турецького табору, щоб погодити з башею викуп. Баша домагався 80 тисяч дукатів, цю суму Гаватович зібрав з великими труднощами. Від себе видав бочку срібла. Так було врятовано Львів.
29 серпня 1915 року народилася і того ж самого дня 1982 року померла Інгрід Бергман, шведська кіноактриса.
29 серпня 1920 року народився Чарлі Паркер, американський джазовий саксофоніст, прототип героя повісті Хуліо Кортасара "Переслідувач".
30 серпня 1748 року народився Жан Луї Давід, французький маляр, котрий прославився зокрема й на ниві видовищ, які покликала до життя французькою революцією.
Кульмінацією у вирішенні питань організації масових свят став виступ Робесп'єра на засіданні Конвенту. Він зробив доповідь "Про відношення релігійних і моральних ідей до республіканських принципів і про національні свята". Незважаючи на руйнацію, Конвент ухвалив урядовий декрет, який затверджував народні "Декадні свята". Вони присячувалися Республіці, народу, мученикам волі, людському роду, природі, розуму...
Одним з авторів-постановників цих свят, за дорученням Конвенту, став художник Луї Давід.
1793 року, на честь чергових роковин Федерації, відбулося традиційне народне свято, сценаристом і постановником якого був також Луї Давід. Свято було побудоване на символічних обрядах, проникнутих духом Руссо. "Полем зборів" обрали площу Бастилії. Гриміли оркестри. Читалися вірші про волю. Лунали гарматні постріли. Співав хор. Після цього урочистий кортеж, в голові якого члени Конвенту несли величезну книгу Конституції, співаючи "Марсельєзу", рушив на площу Революції до статуї Свободи. Скінчилося свято на Марсовому полі театралізованим дійством та клятвою на вірність Республіці і Революції.
30 серпня 1941 року на Венеціанському фестивалі приз фашистської партії вручено Роберто Росселіні за його перший фільм "Білий корабель".
31 серпня 1928 року відбулася одна з найтріумфальніших театральних прем'єр світу - перша постановка "Тригрошової опери" Бертольта Брехта - Курта Вайля. Щоправда, протягом першої дії вистави тріумф був більше схожим на провал.
Наступного ранку газети писали про "кулінарне дійство", зосереджуючи свою увагу головним чином на музиці, котра одразу ж після прем'єри здобула широку популярність і "пішла гуляти" у народ, тобто свідомо відволікали увагу від проблематики вистави та її змісту. І не випадково. Адже Брехт підняв руку на найсвятіші цінності тодішньої Німеччини, котра вже була вагітна фашизмом.
Основну тезу цієї вистави Брехт визначив чітко: "Якщо розбійники суть буржуа, то чи не є буржуа розбійниками?" А далі Брехт послідовно доводив низку тотожностей: між зграями банкірів і злочинців, фабрикантів і злочинців, охоронців закону і злочинців, розкривав суть державної корупції, тобто намагався окреслити ту проблему, котра у брунатній Німеччині усвідомлювалася ще небагатьма. За словами Стефана Цвейга, "у ті часи свою золоту добу переживало усе екстравагантне, неконтрольоване розумом: теософія, окультизм, спіритизм, сомнамбулізм, антропософія, хіромантія..." (якби Цвейг жив пізніше, можливо, додав би, що заохочувалося все, що спиралося на підсвідомість і відігравало велику роль у пропаганді фашизму). У Брехта не залишалося іншого вибору, як знову повернутися до своєї тези - про бандитів, які приходять до влади. І в цьому розумінні п'єси Брехта можна вважати науковими посібниками.
1 вересня 1715 року помер найбільший актор Франції - король Людовик ХIV. 23 лютого 1653 року на честь розгрому Фронди і повернення Мазаріні на сцені Бурбонського палацу був показаний "Королівський балет ночі". У виставі поступово виростала і ставала центром видовища фігура Людовика XIV, що з'являвся в образі Сонця (звідси й назва - "Король-сонце"). Це був дебют короля у балеті. Сам король та його придворні були задоволені дебютом. Його захоплення мистецтвом стало причиною створення Королівської академії танцю.
1 вересня 1918 року розпочав творчу діяльність український Народний театр на чолі з П.К.Саксаганським у приміщенні Троїцького народного дому. До складу театру увійшли: Л.Ліницька, Г.Затиркевич-Карпинська, Б.Романицький та інші. Була поставлена п'єса І.Котляревського "Наталка Полтавка". Роль Терпилихи виконувала М.Заньковецька, Виборного - П.Саксаганський.
2 вересня 1887 року почалися і тривали до 17 листопада тріумфальні гастролі трупи Кропивницького у Москві. Вистави трупи справили на тамтешніх театралів таке сильне враження, що відомий фабрикант К.С. Алексєєв, кинув усі справи і з 5 вересня цього ж року став виступати на аматорській сцені. А невдовзі створив "Алексєєвський гурток" і взяв собі сценічний псевдонім "К.С. Станіславський".
