5 грудня 1766 року Джеймс Крісті влаштував перший аукціон творів мистецтва в Лондоні.
5 грудня 1791 року помер імператорський королівський придворний композитор Вольфганг Амадей Моцарт. Якийсь віденський композитор зауважив з цього приводу: "Звичайно, шкода такого визначного генія. Проте це щастя, що він мертвий. Інакше, проживи він довше, світ не дав би нам і шматка хліба за наші композиції".
5 грудня 1870 року помер Олександр Дюма-батько, французький письменник, котрий уславився не лише пригодницькими історичними романами, а й своєю гостинністю. На прийоми до себе він запрошував людей різних станів, неодмінно виставляючи біля гардеробу табличку: "Просимо разом з одягом і головними уборами залишати тут свої звання й титули". Втім, коли його запитали про враження від якогось званого обіду, він відповів: "Якби не я, там було б дуже нудно".
5 грудня 1872 року зіграно першу виставу українського музичного театру - "Чорноморці" Михайла Лисенка (лібрето Михайла Старицького за мотивами Я. Кухаренка). Спектакль відбувся в Києві в будинку 23 на вулиці Фундуклеївській.
5 грудня 1901 року народився геніальний американський мультиплікатор Волт Дісней. Талановитий винахідник, він застосував в кіно новий метод синхронізації звуку й зображення і створив два чудові парки розваг: Діснейленд у Каліфорнії й Світ Діснея у Флориді.
6 грудня 1877 року Томас Едісон продемонстрував публіці перший у світі звукозапис - декламацію дитячого вірша "Мері та баранчик".
6 грудня 1925 року Микола Хвильовий пише до Миколи Зерова: "Сьогодні поховали Блакитного... Елланова смерть для мене не була несподіванкою: мені добре було відомо, що він "не сегодня - завтра", але все-таки важко на душі. Кажу "все-таки", бо боляче було дивитись на цю людину, повну бажання працювати і в той же час безсилу зробити щось..."
8 грудня 1821 року відбувся суд над французьким поетом П'єром-Жаном Беранже, який звинувачувався в написанні 16 антиурядових пісень. Ця подія викликала таке скупчення народу, що голові суду довелося пробиратися в приміщення через вікно. Поета засудили до трьохмісячного ув'язнення, яке він згодом згадував як найкращі дні свого життя: чи не вперше не відав турбот про хліб щоденний і дах над головою.
8 грудня 1880 року помер академік Мішель Шасле, один із найвидатніших колекціонерів автографів. Правда, одного разу з ним трапився казус: в афериста Врена Люку він придбав за безцінь купу рукописів, зокрема листи Шекспіра, Плінія, Платона, Сенеки, Александра Великого, Клеопатри до Цезаря й навіть Марії Магдалини до воскреслого Лазаря. Щасливий Шасле навіть не звернув уваги, що всі документи були написані... французькою мовою. Коли за декілька років фальшивки Люку було викрито (він встиг підробити майже 30 тисяч рукописів), академік Шасле зажив у газетах слави осла. Проте не слава його вбила: славний старець помер від переїдання.
9 грудня 1945 року Олександр Довженко записує в Щоденнику: "Ми єдина в світі країна побудованого соціалізму, в якій слово "інтелігент" звучало (колись) як зневажливе слово. У нас було заведено поняття "гнилий інтелігент". А між тим інтелігент ніколи не був у нас гнилим. Навпаки, він був полум'яним, чистим, передовим. Гнилою в нас була не інтелігенція, а міщанство. Воно осталося гнилим і нестерпно смердючим і зараз, не дивлячись на високі державні посади, що воно їх посідає. Сьогодні інтелігенція "завоювала" собі честь стояти на третьому місці після робочих і селян. Знаменний розподіл. Кажу собі: людино, пам'ятай - вища твоя мета - стати на третє місце, на місце найвище, найдостойніше, найпрогресивніше. Люби се слово, хай буде воно твоїм символом - людина-інтелігент, бо не може бути радості життя сьогодні в країні, де тебе немає, де ти занедбана, третьородна, фальшива чи підроблена, які б високі слова не написала на кам'яних скрижалях рука великих інтелігентів..."
10 грудня 1957 року, у день отримання Нобелівської премії, Альбер Камю виголосив промову, у якій, зокрема, підкреслив: "Роль письменника невіддільна від найскладніших завдань. Він за природою своєю не може служити тим, хто сьогодні робить історію, оскільки служить тим, хто її переживає. Інакше він втрачає своє мистецтво і залишається самотнім. Ніякі мільйонні армії тиранії не врятують його від самотності, навіть - і особливо - якщо він погодиться крокувати з ними в ногу. Але мовчання невідомого в'язня, який терпить приниження десь на іншому кінці світу, може повернути письменника людям - принаймні, коли письменник серед привілеїв свободи пам'ятатиме про це мовчання і за допомогою мистецтва наповнить його звучанням".
11 грудня 1894 року в Парижі влаштовано перше мотошоу.
11 грудня 1908 року народився Олександр Солженіцин, російський письменник. У зв'язку із здобуттям ним Нобелівської премії 1970 року за роман "Архіпелаг ГУЛАГ" Ежен Йонеско писав: "Якось я зустрів одного з новітніх романістів. "З "моральної" точки зору, - сказав мені цей ділок, - можливо, й правильно зробили, що Нобелівську премію віддали Солженіцину, проте з точки зору літературної, Солженіцин - це так собі". Я йому не відповів... Але усе можливо. Можливо навіть, що людство виживе. І якщо воно заслуговує на те, щоб вижити, то лише тому, що є кілька мучеників або кілька праведників, їх дуже мало, тих, що виступають героїчно, як Солженіцин, з дантівською могутністю, зі святістю і геніальністю проти дурості, гніву, обмеженості, які правлять світом".
