На українському аудіоринку з’явився новий альбом зірки «world music».
Музика Ізмайлова — це територія пануючої гармонії, примхливої i часто дотепної гри в мистецтво. Енвер — це Театр одного актора, людина-оркестр.
Сьогодні Україна може пишатися, бо дала Європі одну з найяскравіших зірок джазу, а точніше — зірку «world music», оскільки цей термін означає сплав музики різних етносів. Власне, йдеться про альбом «З найкращими побажаннями», той, за яким зараз полюють гурмани «world music». Свого часу самоук iз Фергани на ім’я Енвер Ізмайлов навчився гри на електрогітарі, а потім самостійно винайшов теппінг — прийом гри, при якому пальці обох рук лежать на грифі гітари, як на клавіатурі, а звук добувається притисканням струн, а не щипком. Не відаючи про американську зірку теппінгу Стенлі Джордана, Енвер розвивав цю манеру гри самостійно. Він змішував європейську класичну гармонію, джаз-рокову фразеологію зі складною мелодикою близькосхідної, середньоазіатської та причорноморської етнічної музики.
На концертах Ізмайлов iз легкістю зачаровує публіку, причому без усіляких фокусів. А ну спробуйте одночасно вести бас, гармонію і мелодійну лінію, а ще дві його руки грають розміри 11/4 та 14/8. Музиканти знають, як це складно. Іншими словами — це вищий пілотаж! Втім, бездоганна техніка й майстерність Енвера Ізмайлова — це його арсенал для творення дуже широкого спектру образів. У короткій передмові до альбому відомий джазовий критик Олексій Коган називає це «уявним фольклором». Йдеться про стилізації в дусі реально існуючих етнічних культур. Не менш плідно музикант експериментує зi своїм рідним фолком — кримськотатарським. Послухайте- но «Кримчанку», «Денвер- блюз», «Татарський танок». Інша річ — п’єси з концептуальним навантаженням: «Чорнобиль», «Затемнення», «Політ 7/8». Або композиції так званого орієнтального напрямку: «Кімоно», «Східний фанк». Чотирнадцять треків на його альбомі — це все одно як архіпелаг островів, коли пливеш від одного до іншого та ніколи не вгадаєш — а що ж тебе там чекає, яке ще екзотичне диво? Окрім того, в Енвера все склалося з гумором, точніше, з його специфічним різновидом — музичним гумором. Себто, коли він чимось «навантажить», то за пару хвилин неодмінно примусить сміятися слухачів. Ось така в нього вітальна енергія. Надзвичайно рідкісна. Приємно, що все це акумульовано в маленькому срібному диску під назвою «З найкращими побажаннями».
