Київський державний академічний театр оперети разом із торговою маркою «Якобз» уперше в Україні представили «Кавову кантату» Баха українською мовою. «Наша меценатська діяльність охоплювала майже всі музичні жанри: оперу (Міжнародний оперний фестиваль «Золота корона»), поп-музику (фестиваль «Червона рута»), балет (Міжнародний балетний конкурс ім. С. Лифаря), — говорить голова правління компанії «Крафт Фудз Україна» Юрій Логуш. — Iз художнім керівником Театру оперети Богданом Струтинським давно шукали можливості співпраці. Його ідея «Театру у фойє» нам дуже сподобалася. Там не тільки насолоджуються спектаклем, але й вишуканою атмосферою музичного салону. Це відповідає суті бренду «Якобз». Адже в Україні кава — не просто напій. Вона — невід'ємна частина спілкування. За чашкою кави люди зустрічаються, обмінюються думками та ідеями, діляться найпотаємнішим...» «Кавова кантата» — маловідомий широкому загалу твір, який дає змогу пізнати творчість композитора як майстра розважального жанру, — розповідає режисер спектаклю Богдан Струтинський. — Загалом, ставити кантату — означає виконувати її статично, а це мені було нецікаво. Натомість я поєднав акторів, балет, оркестр в одне ціле. Крім того, це — не тільки незвична музика для оперети, а й також для сучасного глядача, оскільки вона змушує його зануритися вглиб себе й отримати певний катарсис. Бах, до певної міри, — терапевт. I цікаво, що ми не просто граємо п'єсу, а розігруємо цілий сценарій».
З моменту свого приходу глядачі потрапляють в «Аромоксамитову вітальню «Якобз», де можна неспішно випити кави й зробити фото на згадку в інтер'єрі XVIII століття. Кого нагадують ті вельможі, яких зустрічаєш, крокуючи так званим коридором часу до музичного салону? Особисто я приблизно так уявляла чисельних гостей з фамільних маєтків українських аристократичних родів Тарновських, Безбородьків, Розумовських...
Узагалі, господиня салону (актриса Валентина Донченко), розповідаючи про життя й творчість композитора, неодноразово згадувала Україну. Наприклад, Йоган Себастьян Бах написав капричіо «На від'їзд улюбленого брата». Йоган Якобс Бах саме від'їздив на службу до шведського короля Карла XII. Ще дивнішим є той факт, що 1709 року він брав участь у битві під Полтавою...
А потiм один iз вiдвiдувачiв салону (актор Роман Мороз) розповiв, що у XVII століттi, як вiдомо, каву Європі відкрив... українець Юрій Кульчицький. Виходець із шляхетського роду, він змолоду, приставши до козаків, воював із татарами. Потрапивши в полон, досконало опанував звичаї мусульман. 1683 року, перебуваючи у Відні, Юрій Кульчицький допоміг війську польського короля Яна III Собеського потрапити в обложене турками місто й звільнити його. За винагороду попросив 300 мішків із коричневими зернами, що залишилися після турків, які, на думку більшості, були кормом для верблюдів. Власне, у паузах між виконанням полонезу та «Бранденбурзького концерту» (ч. 3) Баха глядачам адресувалися запитання: як називалася кав'ярня Кульчицького й чим його кава відрізнялася від арабської? «До синьої пляшки» (не плутати зі львівською кнайпою «Синя пляшка». — Ред. ) — таку назву мала перша в Європі кав'ярня (1684 р.), де готували каву по- віденськи — із вершками та цукром. Вольтер, Дідро, Руссо, Бальзак були серед тих, хто почав творити шанобливий ореол навколо кави. Однак її смак приваблював не всіх. Так у XVIII століттi король Франції заборонив пити цей напій у своїх володіннях. З приводу утвердження кави в Німеччині також написано багато музичних творів, зокрема «Кавова кантата» Баха на лібрето Пікандера, сюжет якої досить простий і кумедний: батько Шлендріан (актор Сергій Авдєєв) хоче відучити доньку Лізхен (актриси Ліза Гаврилюк/Iрина Беспалова) пити каву. Звичайно, йому це не вдається.
Такі вечори класичної музики є оригінальним вирішенням проведення дозвілля. В Україні ще на початку минулого століття вони були обов'язковим елементом побутової культури. А наприкінці 1950 х — початку 1960 х,наприклад, вважалося модно знати всіх солістів театру опери та балету й, перекуповуючи квитки, відвідувати всі спектаклі за їхньою участю. Або ж ходити на поетичні вечори молодих Ліни Костенко, Дмитра Павличка... Не зважаючи на агресивність виявів масової культури, очевидно, що зараз знову спостерігається чергове пожвавлення цiєї тенденцiї.
«Я вітаю ці новітні спроби повернути в театр не просто публіку, яка сміється з усіляких комічних ситуацій у виставах, — зазначає авторитетний критик Валентина Заболотна. — Один знаменитий польський сатирик назвав оперету «старою ідіоткою опереткою». Так от, зі «старої оперетки» Богдан Струтинський намагається робити високе мистецтво, що надзвичайно важливо. На мою думку, сама ідея музичних салонів відповідає часові. Музичне салонне життя дає можливість людям краще познайомитися один з одним, навіть знайти «рідну душу» в сприйнятті такого мистецтва».
«Кавову кантату» гратимуть й наступного театрального сезону.
