Нинішні Олійниківські дні розпочалися у Запоріжжі, а продовжилися на Одещині. Вперше провели Конкурс юних художників, яким запропонували зробити ілюстрації до творів письменника. Найкращі роботи демонструвалися у Золотій залі Одеського літературного музею.
— Цьогоріч ми 3 квітня відзначали вже 110-річницю від дня народження Степана Івановича. До ювілею ретельно готувалися земляки батька і наша родина, — розказала «Дню» Леся ОЛІЙНИК, мистецтвознавець, донька письменника (на фото). — Вже стало традицією (з 1982 року) проводити на Одещині — його малій Батьківщині фестиваль. Спочатку це були «Олійниківські читання», з 1999 року форум отримав назву «Ярмарок сміху», а 2011-го стали проводити як Міжрегіональний фестиваль гумору й сатири «Степанова весна». Нам вдалося видати книжку «Вибраних творів», до якої увійшли прозові, дитячі, гумористичні, сатиричні твори і переклади. Є там і суперпопулярний фельєтон «Пес Барбос і повчальний крос», який потрясаюче екранізував Леонід Гайдай (ця комедійна короткометражна стрічка у 1960-х стала лідером прокату), де потрясаюче зіграли Георгій Віцин, Юрій Нікулін і Євген Моргунов. Пригадую, як приїжджаючи на фестиваль, присвячений 90-річчю Олійника, Моргунов зізнався: «Якби не було Степана Івановича, то не було б і нашої акторської трійки! Бо після виходу на кіноекрани цієї комедії розпочалася наша кінобіографія»...
Хочу зауважити вражаючу любов і теплоту фестивалю, яка цьогоріч об’єднувала різних людей у Запоріжжі, Одесі, у селі Пасицелах, де народився тато (тепер Балтського району Одеської області) і в Балті... Я була вражена — 140 дітей тільки с Балтського району нині брали участь у конкурсі читців на найкраще виконання творів Олійника. Малеча ще дитсадівського віку потрясаюче розказує гуморески або школярик читає відомий фельєтон «Модернізова Фроська»... Знаєте, я вважаю, що найбільша цінність у житті — це діти і батьки. У творчій спадщині Степана Івановича є багато віршів, які так і називаються: «Батьки і діти»... Він був дбайливим батьком, люблячим чоловіком, ласкавим дідусем... Дуже любив людей, це передалося нам усім... Він обожнював свою землю, свою Левадівку, й дуже би порадів маленьким діткам, які читали його вірші...
Вже 25 років діє прекрасний Музей С.Олійника, оселю, яку відбудували земляки батька. Коли робили експозицію, то запитували якою на вигляд була хата? Я туди ще дитиною їздила і досі пам’ятаю, що на стінах безграмотних діда і бабусі висіли портрети Тараса Шевченка і Івана Франка!
Олійник писав: «Усе, що взяв від вас з любов’ю, з любов’ю і віддаю»... Коли поховали батька, то земляки сказали, що не забудуть свого знаменитого земляка і заснували щорічний фестиваль і Всеукраїнську літературну премію, нині «Степанова весна» відбулася вже 37 раз і відзначили вже 55-го лауреата (у номінаціях «Поезія» і «Журналістика»). Мені здається, що такого тривало форуму в нашій країні більше немає.
