Іраїда Федорівна належить до того покоління франківців, яким випало щастя працювати з видатними режисерами, зокрема з Гнатом Юрою та Мар’яном Крушельницьким. Вона вважає, що зовсім не важливо, чи головну, чи епізодичну роль пропонує режисер, а найцінніше — це можливість вийти на сцену корифеїв. Її дебютом стала роль Меланки в драмі «Свіччине весілля» І. Кочерги у знаковій постановці Г. Юри. Молода актриса продемонструвала свій виразний лірико-драматичний талант перевтілення, емоційного прожиття сценічного образу. Це потім підтвердилося у виконанні таких яскравих сценічних образів, як: Анна в «Украденому щасті» І. Франка, Варка в «Безталанній», Маруся в «Житейському морі» І. Карпенка-Карого, Маруся в «Марусі Богуславці» М. Старицького.
Ці ролі стали серйозним іспитом на творчу індивідуальність майстрині і становлять основу виконавської палітри Іраїди Цареградської. Критики й глядачі запам’ятали актрису в таких ролях, як Єлизавета в «Ярославі Мудрому» І. Кочерги, Гелена в «Кассандрі» Лесі Українки, Леді Макдуф у «Макбеті» В. Шекспіра. Саме на франківській сцені засяяв талант Іраїди Федорівни як чудової мисткині характерного плану. Життєвими штрихами, побутовими дрібницями були прикрашені її Устимівна в «Фараонах» О. Коломійця, Габбі в комедії «Вісім закоханих жінок» А. Тома, Людмила в «Ретро» О. Галіна, Доброзичлива Сусідка в «Каса Маре» І. Друце, Кармело — «Різдво в домі пана Куп’єлло» Е. де Філіппо.
І сьогодні актриса з натхненням продовжує своє творення сценічних образів. А скільки акторської майстерності демонструє Цареградська в ролях: Фенни Степанівни — «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, Палажки — «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, Графині — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі. Абсолютне відчуття сцени, легка вдача, соковитий народний гумор та неймовірна відданість мистецтву — ці риси є визначальними для таланту Іраїди Федорівни, який є прикладом для молодого покоління франківців.
