Кінофорум не лише надав можливість переглянути унікальні стрічки, а й став освітньою платформою для молодих документалістів. Цьогоріч форум отримав назву Kharkiv Meet Docs Eastern Ukrainian Film Festival і тривав п’ять днів. До програми увійшов 21 повнометражний фільм, були показані роботи учасників та призерів Канн і Берлінале, претенденти на премію «Оскар» та інші картини з України, Німеччини, Ізраїлю, США, Польщі, Великобитанії. Це не лише документальні, а й художні стрічки.
Фільм Сергія Лозниці «Донбас» викликала найбільший ажіотаж серед глядачів (картину висунуто від України на премію «Оскар» у категорії «найкращий фільм іноземною мовою»). Ще однією сенсацією став показ картини Павла Павліковського «Холодна війна», адже для харків’ян це була ледь не єдина можливість переглянути стрічку. Світова прем’єра цього фільму відбулася на Каннському кінофестивалі, а Павліковський отримав «Золоту пальмову гілку» за найкращу режисуру. Стрічку також висунуто на «Оскар» від Польщі.
Найбільш жваве обговорення після показу викликав фільм «2020. #безлюднакраїна» молодого українського режисера Корнія Грицюка. Як зазначив сам автор, дискусія тривала майже стільки ж, скільки і сам фільм. До речі, режисерові та продюсеру стрічки Анні Паленчук глядачі влаштували овації. Фільм є першим у країні мок’юментарі, тобто це художня картина, знята в стилі документального кіно. За сюжетом, у недалекому майбутньому Україна відкрила усі кордони, і всі мешканці раптово поїхали з неї. Найбільша в Європі територія спорожніла. Вигаданий режисер фільму, українець за походженням, що мешкає в Канаді, намагається знайти бодай когось, хто залишився жити в Україні.
Однією з найважливіших секцій фестивалю стала програма «ретроспектива», яку організатори фестивалю назвали Meetretrospective. В її межах відбувся показ одного з найвідоміших фільмів легендарного українського документаліста Сергія Буковського «Назви своє ім’я». Співпродюсером картини став Стівен Спілберг, а в її основу були покладені інтерв’ю з живими свідками Голокосту в Україні.
Буковський особисто представив стрічку та зазначив, що фестиваль зазнав суттєвого розвитку.
Чи не третину програми становили стрічки, в фокусі яких — життя та події у східних областях України. Це стрічки «Як тебе звати?» Світлани Залоги та «Ампутація» Лідії Стародубцевої та Ігоря Померанцева, фільм-закриття фестивалю «Вєаюфром» харківського режисера Дмитра Лавриненка (найкращий український документальний фільм за версією цьогорічного кінофестивалю Docudays UA), «МІФ», який знімався на Слобожанщині й розповідає про життя і смерть Василя Сліпака та чимало інших.
— Нині стала голосніше лунати тема сходу України, це дуже вагомий фокус для авторів і для глядача. Це не звужує фестиваль, радше, навпаки розширює, робить більш актуальним для глядача, — наголосив режисер.
Другий Kharkiv Meet Docs увійде в історію міста, як платформа для першого пітчингу кінопроектів у Харкові. Фестиваль пішов далі, і впродовж трьох днів готував учасників до конкурсу проектів під час занять із провідними німецькими режисерами, продюсерами та монтажерами. Одним із тьюторів стала й продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. Вона зауважила, що такого не робив ще жоден із фестивалів в Україні.
За умовами фесту, до участі в пітчингу було відібрано проекти, в фокусі яких життя, події та проблеми на сході України. До складу журі увійшли драматург та сценаристка Наталя Ворожбит, Сергій Буковський, продюсер Анна Паленчук та харківська професор мистецтвознавства Зоя Алфьорова.
Переможець пітчингу отримав від оргкомітету фестивалю приз — професійну кінокамеру BlackmagicDesignPocketCinemaCamera 4K. В Україні такої техніки в продажу немає, і організатори спеціально замовили її в Німеччині. Володаркою призу стала харківська студентка Софія Возняк. Дівчина представила свій проект останньою з 11 учасників, але це не завадило їй вибороти першість. Саме її проект журі визнало найкращим. Софія хоче знімати документальне кіно про свою родину, що живе в Новогродівці на лінії зіткнення. Знімати не лише на поверхні, а й під землею, в затоплених шахтах охопленого війною містечка.
Наталя Ворожбит, яка оцінювала проекти під час пітчингу, виокремила цікавість та переконливість презентацій саме від жінок-режисерів.
— В українській кіноакадемії досить багато жінок — приблизно 40% і мене це зовсім не дивує. Українські жінки завжди були амбіційними, існує багато прикладів. На цьому пітчингу з 11 історій чотири були жіночі й усі цікаві. У журі в фаворитах опинилося два жіночі проекти і було досить важко обирати, — зізналась Н.ВОРОЖБИТ.
Окрім закритих майстер-класів, у межах фестивалю відбулися й відкриті зустрічі. Юлія Сінькевич розповіла, як побудувати фестивальну стратегію для свого фільму і зробити максимум, щоб картина потрапила до конкурсних програм найбільших українських та світових фестивалів.
Наталя Ворожбит та Георг Жено провели майстер-клас із документального театру. Вони показали кіноверсію своєї вистави «Моя Миколаївка» (збірка вражаючих історій від школярів міста Миколаївка на Донеччині, яке влітку 2014-го постраждало від бойових дій) та розповіли про трирічний досвіт роботи з «Театром Переселенця». Тренінги з роботи над документальним кіно провели й німецькі фахівці — режисер і продюсер Фелікс Крігсхайм, редактор і монтажер Зубін Сетна. Останній провів унікальний майстер клас із монтажу фільмів.
— Коли ми працюємо над фільмом — самі вибудовуємо його реальність. І не має значення, художній це фільм, чи документальний. Зазначте, що глядач у підсумку бачить картину такою, якою ви її змонтували. І коли ви ухвалюєте рішення, залишити або прибрати той чи інший кадр, ви завжди маєте пам’ятати про глядача. Він має бути сконцентрованим на фільми і не втрачати увагу. Така робота вимагає від монтажера серйозних навичок, — розповів Зубін СЕТНА.
Кінофорум відбувся в межах Тижнів Німеччини в Україні, а проект було підтримано Міністерством закордонних справ Німеччини в межах програми розвитку співробітництва між громадськими організаціями Німеччини та країн Східного партнерства. Генеральний консул ФРН у Донецьку (офіс у Дніпрі) Вольфґанґ Мьоссінґер особисто був присутній на відкритті фестивалю.
Організатори планують продовжувати розвивати Kharkiv Meet Docs і обов’язково зробити новий форум 2019-го.
