Картини та фрески Санiної приховують інший вимір — романтичний та вишуканий світ мрій художниці, яка створила свою власну неприступну «Вежу зі слонової кіст- ки». Чарівні крижані принцеси, тендітні середньовічні леді, античні красуні з флейтами... Багата фантазія та глибоке занурення до пластів світової та вітчизняної літератури, сприяли створенню оригінальної авторської мови.
Як розповіла художниця, її біографія цілком складалася з низки різноманітних випробувань. Народилася Валентина в багатодітній родині, яка мешкала в невеличкому провінційному містечку Каховці. Батьки все своє життя присвятили вихованню численних дітей, і кожного з них, з малих років, привчали до щоденної працi. Валентина відрізнялася від інших особливою внутрішньою чутливістю до всього прекрасного: її естетичному вихованню певною мірою сприяла і чудова українська природа, з барвистим квітковим раюванням влітку, тонкими кольоровими нюансами під час відлиги, та чудернацькими зимовими візерунками на склі напередодні Різдва. Окремим джерелом натхнення для Валентини завжди був сивий Дніпро, з його неслухняними водяними порогами та безмежним простором денного неба над мінливою водою, з таємничими кольорами надвечір’я, віддзеркаленням срібних нічних зірок і поважного місяця. Отже, Валентина з дитинства увібрала в себе всю красу українського краю, і її подальше навчання в художньому училищі Сімферополя було першим кроком до втілення заповідної мрії — бути художницею.
Опановуючи головні принципи образотворчого мистецтва, вона блискуче засвоїла всі поради своїх вчителів — досвідчених фахівців, і згодом вступила до Харківського художнього інституту, який закінчила з відзнакою. Зразкове відношення до обраної професії, внутрішня дисциплінованість та працелюбство — запорука доброї вдачі Валентини Саніної і в наступні роки. Подальший розвиток майстрині проходив у Києві.
В цьому місті Валентина поєднала свою творчу долю із архітектурним інститутом, працюючи на монументальному відділені (її твори і досить прикрашають деякі будівлі, що розташовані в історичному центрі Києва). Десятиметровий керамічний триптих Валентини Саніної «Бережіть дитину», за оцінками фахівців, визнаний першим у традиційній номінації «Краща робота року». Цей успіх особливо вагомий тому, що, як знають художники, між ескізом та власно втіленням авторської ідеї у матеріалі, митець має пройти цілу низки різноманітних «митарств». Проте, твердий та непохитний характер пані Валентини зміг подолати всі труднощі... Мабуть, варто згадати, що серед постатей попередніх поколінь, в Україні 60-х років творила широко відома своїми монументальними абстрактними та фігуративними мозаїками та вітражами художниця Алла Горська, яка несла нове, революційне розуміння мистецтва разом із Зарецьким, Семикиною, Заливахою. Досвід цих митців довів, що особисте авторське бачення — поза цензурою і нудної одноманітності стверджених владою «штампів». Яскрава індивідуальність Валентини Саніної, яка успадкувала найкращі творчі знахідки української монументальної школи, а також її працелюбство, сприяли вдалому розвитку індивідуальної художньої мови. Майстриня створила чимало монументальних витворів, серед них особливої уваги заслуговує чотири яскравих панно на тему «Дитинство» (у Тюмені), а також надзвичайно красиві, виразні вітражі у Міжнародному спортивному центрі в Ворохті, Україна.
З часом доля Валентини Саніної та її чоловіка (дизайнера по меблі Бориса Гурвіча, доньки Ольги, яка здобула міжнародну художню освіту), склалася таким чином, що вони емігрували до Сполучених Штатів. Опановуючи нове, незвичне середовище, пані Валентина мала за мету продовжувати розвиток кращих мистецьких традицій України за кордоном — апофеозом цього прагнення стало відкриття власної художньої школи в Десплейнс (округ Чикаго). Сьогодні цей заклад успішно працює і випускає в світ талановитих учнів, спадкоємців досвіду нашої майстрині: варто додати, що студенти дуже високо цінують фундаторку арт- школи та талановиту наставницю Валентину Саніну, і з захопленням продовжують її мистецьку «лінію», не втрачаючи при цьому і своєї власної індивідуальності.
Нині, паралельно із роботою в школі, художниця продовжує займатися монументальним та станковим живописом. На замовлення приватних осіб створює різноманітні за тематикою та розміром фрески. Чудова красуня з флейтою, квіти на тлі середньовічної споруди (фреска «Діана») — народжені витонченою фантазією людини, яка продовжує мріяти з височини власної «Вежі зі слонової кістки». І вік, і життєвий досвід зовсім не вплинули на романтичне світосприйняття цієї обдарованої художниці.
Характерно, що спектр її пошуків не обмежується лише монументальними розписами. У вільний час пані Валентина продовжує займатися станковим живописом. Користуючись технікою акрилових фарб на полотні та акварелі на папері, художниця створила низку робіт. Цікава особливість станкових творів Валентини Саніної полягає в акцентованому принципi дуалізму, тобто подвійного зображення, в протилежність традиційному, єдиному класичному композиційному та змістовому центру. Тарас Шевченко, зображений у неї на картині «Думи мої, думи...» Біля портрету Кобзаря (улюблений письменник художниці) — Катерина, яка тримає немовля. Ту ж саму композиційну схему бачимо в надзвичайно романтичній картині «Крізь сторіччя», чудовій ремінісценції середньовічних часів, яка написана в техніці акварельного живопису. На тлі мужнього лицарського силуету зображена вишукана, тендітна леді, яка немов би овіяна спогадами та мріями. Тонкі кольорові нюанси акварельних фарб додають картині відчуття гострої ностальгії та піднесеного настрою... До галереї жіночих образів належить і створений в техніці акрилових фарб на папері, твір «Актриса». Абстрактний орнамент вітражів на другому плані та дещо затемнений загальний колорит картини, створює власний камерний світ асоціацій з творами світового театрального та кіномистецтва.
У творі «Літо» провідною темою є світ народної музики. Гарна молода дівчина грає на сопілці так натхненно і ніжно, що на цю пісню прилетів птах — і уважно прислухався до мелодії, підійшов білий кінь — і позирнув на нас глибокими карими очами. Змістове наповнення, складна ритмічна побудова цієї картини, гармонія бірюзових, зелених, рожевих фарб дозволяють стверджувати, що художниці дійсно вдалося створити атмосферу казки, як а одразу захоплює глядача. Фольклорний початок картини «Літо» переносить нас до першоджерел української культури, дозволяючи згадати все краще, що було створено народними поетами, піснярами, художниками...Рідні коріння не забуваються навіть за океаном. Романтичний світ картин Валентини Саніної не загубився в плеяді іноземних митців.
