Зіграти у цій п’єсі Шекспіра Богдан Сильвестрович мріяв, але не встиг це зробити. До речі, «Гамлет» ніколи не ставився на франківській сцені! Хоча задум про постановку мав ще Гнат Юра — корифей і засновник Театру ім. І. Франка! Амбітний проект, із використанням новітніх технологій, задумав зробити режисер Валентин Козьменко-Делінде. За його словами, це буде вистава, де глядачі побачать три покоління акторської династії: Остапа, Дмитра і... Богдана Ступок. Хіба це можливо? Адже Богдан Сильвестрович скоро як рік пішов у Вічність! Що це за фантазію надумав зробити Валентин Микитович? Втім, він людина креативна (театрали зі стажем можуть пригадати, який епатажний режисерський хід він придумав, поставивши у 1980-му шекспірівський «Сон літньої ночі», коли актори грали і літали на... батуті). Але зараз Козьменко-Делінде задумав щось зовсім химерне. Чи вдасться його фантазії здійснити на сцені? Навіщо взагалі тривожити душу Богдана Сильвестровича? І як би він поставився до експерименту? Про це «Дню» розказав режисер.
— Наш «Гамлет» — це творчий заповіт артиста і реалізація нездійсненої мрії Ступки, — підкреслює В. КОЗЬМЕНКО-ДЕЛІНДЕ. — Ще 2001 року Богдан Сильвестрович хотів, аби ця п’єса з’явилася на франківській сцені. Нагадаю, то був час, коли Ступку призначили художнім керівником Театру ім. І. Франка. У мене зберігся його автограф на альбомі, присвяченому творчості актора. Це світлина Ступки в ролі Мазепи у фільмі Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу», на якій він, зокрема, написав: «Якщо ми не поставимо «Гамлета», то в Божім творінню немає глузду»... Ми багато говорили про цей класичний твір, і одного разу я запропонував зробити цю трагедію як моновиставу, а Ступка виконував би усі ролі! Богдана Сильвестровича таке «прочитання» п’єси дуже зацікавило. Ми хотіли зробити повноформатну виставу на великій сцені — з декораціями, світлом. Потім, час від часу, ідея «Гамлета» знову виникала, але Богдан Ступка був дуже зайнятий — і як керівник театру, і як актор він багато знімався у кіно, й говорив: «Чи встигну я такий великий обсяг тексту підготувати?» Потім, десь у 2006 р., я запропонував іншу модель: щоб виставу зіграли три актори — всі ролі, навіть жіночі персонажі (не хотів повторювати свій експеримент, який зробив у Львові, коли в мене чотири актори грали роль Гамлета). Мені здалося, що глядачам буде цікаво, щоб на сцену вийшло три покоління Ступок: Дмитро тоді був студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого і був представником молодої гілки акторської династії, Остап — середнє покоління, і сам Богдан Сильвестрович. Отака творча трійця. Всім Ступкам така ідея сподобалась, але репетиції відкладалися з різних причин. Ми займалися різними проектами, думаючи, що ще буде час... Колесо життя крутилося, потім захворів Богдан Сильвестрович... Смерть митця стала шоком, а нещодавно я перебирав книжки і побачив альбом із його автографом, і подумав, що мрії все ж повинні здійснюватися! Поговорив із удовою актора — Ларисою Семенівною Ступкою, розказав про свою ідею створити виставу, де віртуально з’явиться майстер. Вона сказала, що ідея хороша, а вистава стене «діючим пам’ятником» Богдану Сильвестровичу, бо для актора головне, щоб його пам’ятали глядачі, й тоді він продовжує жити — у своїх ролях...
«Гамлет» — це не вистава-присвята, як ми зробили з Чеховською «Чайкою» (бо ініціатива постановки належала Богданові Ступці, й у ній він хотів зіграти роль Соріна). Я хочу поставити дійство, використовуючи новітні сценічні технології, де головні ролі виконають Остап і Дмитро Ступки, а образ батька Гамлета, який з’являється як привід, зіграє Богдан Сильвестрович. Це буде віртуальний персонаж. Думаю, що наша вистава буде цікава і виконавцям, і глядачам. Технічно віртуальний образ можливо зробити, хоча це доволі складно. Є багато записів у мене, і величезна фонотека зберігається в Остапа Ступки. Сьогодні є такі можливості, що віртуальний голос і зображення можна відтворити дуже повноцінно. Це не буде театральний атракціон, але для мене важливо відтворити персонаж батька Гамлета саме в образі Богдана Ступки. Тепер шукаємо спонсорів та всіх небайдужих людей, шанувальників творчості митця, аби проект втілити на сцені. Хочу підкреслити, що наш проект вільний, це не репертуарна одиниця Театру ім. І. Франка і не антреприза, а буде оригінальна і масштабна вистава. У постановці, крім Ступок, будуть задіяні не тільки франківці та дехто з його колишніх учнів (нагадаю, що нині у трупі працюють вісім артистів, які закінчили курс Богдана Сильвестровича у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого), а й провідні актори з інших театрів. Ми проведемо кастинг і виберемо тих, хто найкраще підійде на ролі п’єси.
Свою першу репетицію розпочнемо 22 липня у день смерті Богдана Сильвестровича, і роковини світлої пам’яті видатного майстра зустрінемо у репетиційному залі... Якщо все вийде так, як ми задумали, то на прем’єру «Гамлета» запросимо глядачів уже в наступному сезоні.
А що думає про наполеонівськи плани Валентина Козьменка-Делінди художній керівник Національного театру ім. І. Франка? Про нову театральну премію й народний пам’ятник митцю, який пропонують поставити у сквері біля театру, розказав «Дню» Станіслав МОЙСЕЄВ:
— Поки мова йде лише про режисерську ідею, це творчий проект Валентина Козьменка-Делінди, — підкреслив нинішній керманич франківців. — Це не значить, що його вистава «Гамлет» обов’язково увійде до репертуару франківців. У нас поки немає коштів на таку масштабну і досить фінансово затратну постановку, якою її бачить Козьменко-Делінде. Хоча, можливо, в майбутньому це може стати спільним творчим проектом театру, групи артистів і режисера. Поки я ще не зовсім розумію, як концептуально Валентин Микитович бачить «віртуального Ступку». Хоча зараз є високі технології, які дозволяють мультимедійно робити різні проекти, але це поки дуже складно. В нашій країні ще немає досвіду, як це можна зробити, щоб використовувати не лише зображення, а й неповторний голос Богдана Сильвестровича. Бо ніколи Ступка не грав роль батька Гамлета. Тому я не дуже розумію, як режисер буде монтувати текст і відеослайди...
У переддень чорної дати — 21 липня — франківці зберуться на Байковому кладовищі, аби згадати про Богдана Сильвестровича. А вечір пам’яті до річниці смерті видатного актора ми проведемо восени, коли розпочнеться новий театральний сезон, бо зараз увесь колектив у відпустці. Ми пам’ятаємо Ступку, і дуже добре, що Президент України дав доручення розробити положення про премію імені Богдана Ступки. Це дуже правильний крок, пов’язаний не лише з увіковіченням пам’яті видатного актора, а й із тим, що скоро на державному рівні з’явиться адекватна театральна нагорода, якої досі не було.
А щодо народного пам’ятника Богданові Ступці, про який говорив прем’єр-міністр Азаров і навіть пропонував зібрати кошти з киян та встановити його у сквері біля Театру ім. І. Франка, то нагадаю, що сім’я актора проти такого проекту. Тому це питання треба узгоджувати з родиною митця, колективом франківців, а ще запитати самих киян, чи хочуть вони, щоби сквер перетворився на скульптурну галерею. Нагадаю, зараз там установлені пам’ятники Миколі Яковченку і Гнатові Юрі, вже готовий монумент Сергієві Данченку, який планується поставити біля Камерної сцени, яка має ім’я режисера. А ще біля дитячого майданчика, на клумбі, нині стоїть погруддя патрону нашого театру — Іванові Франку. Все це досить хаотично. Мабуть, треба, щоб архітектори продумали, як реконструювати площу, і лише тоді встановлювати скульптурні монументи.
