Нагадаємо, премію «Бронек», запроваджену нащадками Амвросія Бучми (так звали Амвросія Максиміліановича в колі сім’ї та друзів), відзначають у день народження видатного артиста і вручають за яскраві творчі перемоги на теренах сучасного українського театру. До лауреатів долучається «Коло Бучменків» —акторів, режисерів, що своєрідним сузір’ям своїх мистецьких здобутків попереднього року прикрашають театральний процес в Україні, який таки існує всупереч реаліям державної малокультурної політики.
Цьогорічний «Бронек» відзначився тим, що серед дванадцяти нагороджених лише три жінки! І всі троє пов’язані з рідним містом Бучми — Львовом. Ірина Волицька — театрознавець, автор інформативної книжки про молоді роки Леся Курбаса, вдалася ще й до режисури. П’ятнадцять років тому разом з актрисою Лідією Данильчук вона заснувала «Театр у кошику». У цьому мініатюрному театрі без приміщення, цехів і адміністрації (лише нещодавно їх прихистив Київський центр Леся Курбаса, де вони тепер час від часу грають) що не вистава — маленький шедевр! Це або моновистави Л.Данильчук, або актриса працює в партнерстві із запрошеними львівськими колегами. Приємно було, що саме 14 березня, у день народження А.М. Бучми, відбулося вручення цим талановитим жінкам премії «Бронек» (вони ввечері грали свій варіант «Украденого щастя», що уславило колись видатного актора).
У «Коло Бучменків» увійшла колишня львів’янка, народна артистка, що нині працює в Національному театрі ім. І.Франка Лариса Кадирова. Вона була посвячена в це коло за високу майстерність, творчу мужність та людську стійкість, які перетворили її особистість на окрему неповторну сторінку історії українського театру. Колись Л.Кадирова вражаюче зіграла зірку національної сцени Марію Заньковецьку. У Львівському театрі ім. М.Заньковецької вона яскравіла в п’єсах Винниченка, Олеся, Островського. Багато сил віддавала у Києві Національній спілці театральних діячів. Заснувала популярний фестиваль жіночих моновистав «Марія». Енергії, таланту і красі цієї актриси можна тільки дивуватися!
Нині до «Кола Бучменків» долучилися двоє львів’ян — Олег Стефан із Театру ім. Леся Курбаса та Юрій Чеков із Театру ім. М.Заньковецької. Стефан отримав відзнаку за послідовність і самовідданість тернистого творчого поступу, орієнтованого на мистецькі заповіти Леся Курбаса та сучасну сценічну лексику. Ці орієнтири актор визначив для себе ще на світанку свого творчого шляху, в Харкові, де сприймав естетичний пошук Курбаса з рук колишніх «березільців», подружжя Черкашина-Фоміної, які працювали, як і Бучма, разом з Лесем Степановичем. А Чекова було посвячено в «Бучменки» за тонкий психологізм, багатство внутрішнього світу створених образів і тактовну саморежисуру. Таких внутрішніх психологічних мережив, які творить актор в своїх ролях, ще пошукати в сучасному українському театрі! Не завжди він зустрічається з драматургією, яка дає таку можливість, з режисурою, здатною глибоко розплутати людські стосунки персонажів. У таких випадках Юрій Чеков допомагає собі сам, не ламаючи загальний малюнок, запропонований режисером, але додумуючи, відчуваючи свою роль. Бучма чинив так само, зустрічаючись із примітивністю совєтської драматургії і спрощеністю сучасної йому режисури. Час від часу актора можна спостерігати у виставі «Вогні» за А.Чеховим (вдумлива режисура Алли Бабенко) у Київському «Сузір’ї».
Можна сказати, що бучмівської правди життя людського духу на сцені досягає актор Національного театру ім. І.Франка Петро Панчук. За це його і посвячено в «коло». В діючому репертуарі франківців він грає ролі мало не протилежні за їх суттю — зворушливо ліричного Возного («Наталка Полтавка» І.Котляревського), жорстко-експресивного Стальського («Перехресні стежки» за І.Франком), трагічно-смішного Смішного («Сон смішної людини», сам актор інсценізував однойменне оповідання Ф.Достоєвського). Засоби виразності у артиста різні, а основа одна — Правда!
Цього року «Бронек» розпався на дуальні пари. Волицька — Данильчук («Театр у кошику»). Львів’яни Стефан — Чеков. Франківці Кадирова — Панчук. І ще три пари попереду. Спершу двоє партнерів у виставі Нового театру на Печерську «Корабель не прийде» Володимир Кузнєцов та Ігор Рубашкін. Оскільки «Бронек» номінацій не має, то вирішили розділити цю пару, визначивши, за що саме відзначається кожен із них. Володимира Кузнєцова посвячено в «Коло Бучменків» за унікальну виразність очей, здатних передати бурхливий внутрішній світ персонажа. Йдеться про роль Лемареса у виставі Київського театру на Подолі «Лист Богу» за оповіданням Анатолія Крима. Колись кінорежисер Сергій Ейзенштейн казав, що Амвросій Бучма може одними очима сказати цілий монолог. Виявилось, що і Володимир Кузнєцов це може!
А Ігора Рубашкіна відзначено за виразну неповторність психологічного та пластичного малюнку створених ним образів, зокрема за роль Сина у виставі «Корабель не прийде».
Однією з творчих проблем сучасного театру в Україні є те, що актори і режисери часто не знаходять спільної мови в роботі над виставою і в мистецтві взагалі! І тому, коли таке взаєморозуміння виникає, трапляється мистецька подія. Таких подій в минулому році відбулося, на думку «Бронека», аж дві. І обидві в Театрі на Лівому березі Дніпра (художній керівник Едуард Митницький). Це вистави «Опіскін. Фома!» (інсценізація і режисура Олексія Лісовця) та «Карнавал плоті» за «Войцеком» Бюхнера в постановці Дмитра Богомазова.
От і нагороджено творчий тандем — режисера Олексія Лісовця за сценічну інтерпретацію повісті Ф.Достоєвського «Село Степанчиково та його мешканці» і актора Льва Сомова, який в успішній спільній роботі з режисером над роллю Фоми розкрив нові грані свого артистичного таланту.
А Дмитра Богомазова, цьогорічного лауреата Шевченківської премії, нагороджено «Бронеком» за тонке творче взаєморозуміння з актором Віталієм Лінецьким, що вивело образ Войцека і всю виставу «Карнавал плоті» на рівень мистецької події. А також Віталія Лінецького нагороджено за віртуозне різьблення ролі Войцека та безмежну творчу довіру режисеру.
Цьогоріч «Бронек» мав приємну несподіванку. Дехто з митців вже вдруге претендував на нагороду, бо успішно працював на ролями і виставами. «Бронек» вирішив не комизитися і від душі нагородити яскраві таланти. Таким чином вдруге «Бронек» відзначив Олексія Лісовця, Льва Сомова, Володимира Кузнєцова і Ігоря Рубашкіна. Як бачите, поступово складається зіркова еліта українського театру.
Ще одна новина «Бронека» — нагороджених представляли публіці не тільки знані театрознавці Марина Котеленець та Віталій Жежера, а й студенти 3-го курсу театрознавчого відділення Київського національного університету ім. І.Карпенка-Карого Агата Лінець, Сергій Хіленко та Антон Заболотний, праправнук Амвросія Бучми. Нагороджені Л.Кадирова, Л.Данильчук, П.Панчук подарували присутнім яскраві моменти своєї творчості. Акцію «Бронек» прикрасив своїм виступом лауреат міжнародного фестивалю ілюзіоністів у Монте-Карло Віталій Горбачевський із партнером Віталієм Лузгарем та юною асистенткою.
У наступному році «Бронек» знову привітає гостей, прихильників театру, колег і знайомих, усіх бажаючих, щоб поговорити про минуле і сьогодення сценічного мистецтва, відзначити театральні подій, відмітити нових зірок сцени.
