Ректор Київського національного університету культури і мистецтв святкує 70-річчя. «День» вітає ювіляра і вирішив нагадати читачам, як Михайло Поплавський маловідомий інститут культури реанімував в потужний найпопулярніший серед молоді виш, де нині навчається близько 10 тисяч креативних та амбітних студентів, ламав усталені стереотипи, втілюючи резонансний PR-проєкт «Співаючий ректор як технологія», який став, за словами Михайла Михайловича, головною рушійною силою в його професійному і творчому житті. А ще створив власний бренд «Михайло Поплавський» та успішно його капіталізував.
Нині виш зробив ставку на дуальну освіту та революційні і надсучасні освітні технології. Нагадаємо, минулого року в Кембриджському університеті М.М.Поплавський представив свою авторську книжку під назвою «Ректор». Це видання він присвятив 25-річчю діяльності як керівника Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ).
Цікаво, що екземпляр «Ректора» зберігається в бібліотеці Кембриджського університету. Поряд з Principa Mathematica Ісаака Ньютона, Біблією Гутенберга, першим виданням епосу Гомера, напрацюваннями Чарльза Дарвіна, копією чернетки «Короткої історії часу» Стівена Хокінга, архівом Королівської обсерваторії в Гринвічі.
Важко сьогодні знайти людину, яка б нічого не чула про «співаючого ректора» чи «юного орла» Михайла Поплавського, він записує нові сінгли, знімає кліпи, його концерти відбуваються з аншлагами, а все це разом йде на розкрутку вишу, який нині називають «українським Гарвардом».
Знає Поплавський секрет успіху і ділиться: «Хочете бути щасливими? Будьте! Хочете стати популярними? Станьте! Зрозумійте, чого ви хочете та наполегливо йдіть до мети»! «Я власною долею доводжу молодим, що в житті немає неможливого. Для успіху потрібно вкласти в справу свої душу і серце. Завдяки цій простій істині і відбувся Поплавський», — вважає завжди «юний орел».
«ВІРТЕ В СЕБЕ»
Коли в Михайла Поплавського запитують, що стало головною справою його життя, то він відповідає: — університет, а головною суспільною роллю — ректор! «Свою кар’єру я починав з нульової відмітки, без спонсорів і меценатів. Простий хлопець з українського села, я щиро хотів залишити по собі добрі справи на землі, стати успішним, багатим і популярним. Можливо, комусь це здається зухвалістю, однак я ніколи не був ідеальним — ні зовнішністю, ні характером, але завжди залишався собою. Кожен етап мого становлення як лідера, став «цеглинкою», яка в свій час була покладена для розбудови потужного бренду — Київського національного університету культури і мистецтв. За допомогою PR-проєкту «Співаючий ректор як технологія» і «теорії стресу» я досяг особистого успіху і визнання Університету культури як престижного вишу», — наголошує Михайло Михайлович у книжці «Формула лідера». — Маю розвинену природну інтуїцію — відчуваю людей, прогнозую події. За допомогою принципу «7П»: професіоналізм, патріотизм, порядність, потужна праця і «преданность» Поплавському, підбирав свою команду. Власним прикладом переконую молодь, що в світі немає нічого неможливого, але «для того, щоб досягти успіху в будь-якій справі, потрібно вкласти в неї свою душу і серце. Не кошти, не інвестиції, не бажання заробити — а вкласти себе!». Вважаю, що завдяки цій простій істині і відбувся Поплавський. Цінуйте кожен день і творіть власне майбутнє. Зрозумійте, чого ви хочете і робіть це краще за інших. Вигадайте собі легенду і живіть за нею. Вірте в себе! Станьте лідерами! Будьте режисерами свого життя! Атакуйте життя! Живіть на позитиві!
«САМЕ СТУДЕНТАМ Я ЗАВДЯЧУЮ СВОЇМИ ДОСЯГНЕННЯМИ Й ПЕРЕМОГАМИ»
«Епоха відродження» для тодішнього Київського державного інституту культури ім. О.Є. Корнійчука настала у 1993 року, коли М.Поплавський став ректором! Він розпочав радикальні реформи в системі підготовки кадрів для соціокультурної сфери. У 90-х роках ХХ ст. в Україні не було такого вищого навчального закладу в сфері культури і мистецтв, який би так швидко набув популярності і визнання. Інші заклади йшли до подібних результатів століттями. М.Поплавський став ініціатором аналітичної моделі «ВНЗ XXI ст.» — одного з перших експериментальних проєктів вищої школи, підтриманих на державному рівні.
Ректор і команда науковців та викладачів розробили «Концепцію перспективного розвитку університету, відповідно до якої виш потужно почав розвиватися та осучаснюватися: до співпраці запросили відомих викладачів, поступово відкриваються нові факультети, розробляються сучасні методики навчання, вилучаються дисципліни, що суттєво не впливають на професійну підготовку, обладнуються фахові мультимедійні лабораторії, упроваджуються нові інформаційні та комп’ютерні технології, створюється доброзичлива творча атмосфера між студентами та викладачами, і все це відбувалося в кінці дев’яностих років...
Поплавський зізнається, що зобов’язаний студентам своїм поверненням на посаду ректора, які активно підтримували його під час судових процесів... «Саме студентам я завдячую своїми досягненнями й перемогами, — наголошує Михайло Михайлович. — Студентів треба любити і творчо співпрацювати з молоддю». Він завжди в курсі всіх справ вишу і ставиться до студентів не як до учнів, а як до молодших колег.
Отримавши 26 років тому в спадок інститут, який складався лише з двох факультетів, нині це один із найпотужніших вищих навчальний закладів в Україні! У сучасному Університеті культури — 45 кафедр, близько 10 тисяч студентів проходять підготовку за 46 престижними спеціальностями.
Зірковими випускниками є: Ірина Білик, Алан Бадоєв, Катя Царик, Наталія Жижченко «ONUКА», Олена Кучер «АIyоsha», Михайло Хома «Dzidzio», Наталія Могилевська та багато інших успішних особистостей...
«ПРОЄКТ «СПІВАЮЧИЙ РЕКТОР» — ГЕНІАЛЬНИЙ ЗАДУМ»
Нині представники різних ЗМІ, експерти з брендингу та піару зазначають, що проєкт «Співаючий ректор» — геніальний задум! Усі вже звикли до того, що Поплавський влаштовує концертні та кулінарні шоу, а Університет культури постійно «світиться» на ТБ. І це сприймається як належне, а в 1997 р. усе було не так. Якщо про інститут і говорили в новинах, то щодо постійного протистояння з Міністерством культури, аж до того моменту, доки М.Поплавський не виграв усі суди... То були часи, коли бюджетників скорочували, а виші заробляли на тому, що здавали свої площі в оренду... А Михайло Михайлович почав розвивати та «просувати» інститут. І «співаючий ректор» — це був не жарт, а сильний креативний піар-хід. За словами Поплавського, він добре усвідомлював, що голос має слабенький і ніколи не вчився вокалу, але ризикнув, і від цього виграв! Про «співаючого ректора» заговорили, а через його образ і про інститут культури. Як каже нині М.Поплавський: «Здивувати, означає перемогти!». Популярність вишу росла шаленими темпами. Тоді навчальний заклад отримав новий рівень акредитації, а інститут став університетом... «Я завжди довіряв своїй команді, і коли перше здивування минуло, мене швидко переконали, що це шанс, — згадує Поплавський. — Ніколи не забуду свій перший виступ у будинку культури заводу «Арсенал». Час мого виходу на сцену наближався, а я все ще не вірив, що зважився на таке. Поки стояв за лаштунками, 150 грамів коньяку випив. А потім вийшов та й заспівав «Юного орла» — це була моя перша пісня»...
Що більше журналісти критикували, а глядачі обговорювали виступи, то більше людей цікавилися Університетом культури. «Якби я на півдороги припинив виступати, то все було б даремно. Потрібно було й надалі «підливати олію у вогонь», — згадує ректор. — Ми досягли своєї мети. А потім сталося дещо дивне — люди полюбили пісні Михайла Поплавського. Мої виступи ставали все більш професійними: театралізовані постановки, відеодизайн, костюми, шоу-балет»... Попри успіх наших шоу, я не втомлююся стверджувати: «Я не співак, а ректор, який іноді співає. Я виконавець та популяризатор української пісні!».
До речі, 3 грудня в київському Палаці спорту відбудеться великий ювілейний концерт Михайла Поплавського «Я — Українець!», присвячений його 70-річному ювілею. Культовий ректор обіцяє, що це буде неймовірне шоу, яке збере понад 500 учасників на одній сцені!
