Микола Петрович був популярним композитором і співаком, стійким і мужнім чоловіком, чудовим організатором і творчою особистістю, а ще автором таких легендарних хітів, як «Край, мій рідний край», «Зачаруй нас, любов», «На щастя, на долю», «Минає день», «Троянда-ружа», «Материнська любов», «Новоселиця», «Матіола», «Любов останньою ніколи не буває»...За п’ять років, як він очолив посаду генерального директора Палацу «Україна» (2005 — 2010 рр.), домігся того, що головна сцена нашої країни стала такою за своєю сутністю, а не лише за назвою (каса поповнювалася не тільки за рахунок заїжджих гастролерів, а й стала трибуною для провідних українських колективів і виконавців). Мозговий започаткував щорічні сольні концерти, які відбувалися завжди з аншлагами. Микола Петрович першим поставив таке гостре питання, як фонограма, вважав, що на концерті виконавцеві неприпустимо ошукувати публіку і замість живого співу лише рота розкривати, і цим нажив серед колег-естрадників чимало ворогів. Але від своєї принципової позиції на відступився! Навіть поставив ультиматум перед популярними артистами — хочете виступати в Палаці «Україна» — співайте наживо, і добився свого!
Мозговий був впертий і дуже принциповий. Він умів тримати удар. Можна пригадати і важкий 1994 рік, коли композитор потрапив у автокатастрофу, і півроку був прикутий до лікарняного ліжка, витримав 15 операцій! Але став на ноги...
Миколу Петровича називали «хрещеним батьком української популярної музики». Він організував і підняв на високий рівень Конкурс ім. В. Івасюка (Чернівці) та фестиваль «Море друзів» (Ялта), де засвітилися чимало нинішніх естрадних зірок, зокрема Олександр Пономарьов, Наталія Могилевська та інші співаки. Мозговий не просто тягнув адміністративну «лямку», а й був творчою особистістю: писав пісні, виступав, займався педагогічною діяльністю. У М.Мозгового була власна студія звукозапису, яка з часом переросла в Театр пісні. Із 1999 року він завідував кафедрою теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв при Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова, був професором, кандидатом наук, народним артистом.
А в побуті, як розказувала «Дню» вдова Мозгового Віолета Борисівна, «чоловік був невибагливий. Мав золоті руки, міг і цвях забити, і шашлик приготувати так, що пальчики оближеш. Свої пісні писав, не висиджуючи за столом або фортепіано, а спонтанно, коли прийде осяяння. Інколи першою приходила мелодія, а інколи — текст». Так, легендарна «Край, мій рідний край» народилася, коли вони приїхали в гості до батьків Миколи Петровича в Сторожинець Чернівецької області. Пішли купатися на річку. Він тоді ногу чимось поранив, і в цей, здавалося б, зовсім непідходящий час народилися перші рядки цієї пісні й мелодія: «Там, де гори й полонини,//Де стрімкі потоки й ріки,//Де смерічок, ген, розмай,//Ллється пісня на просторі,//Вільна, сильна, наче море,//Про мій милий рідний край»...
Треба відзначити, що всі композиції Мозгового є самобутніми, в них майстерно переплелися народні й сучасні мотиви. Микола Петрович був правдолюб і патріот. Його можна назвати Дон Кіхотом української естради, який боровся з «вітряками-фонограмниками» всіх мастей.
Уже минуло п’ять років, як Мозговий пішов у Вічність, а пісні його живуть і досі популярні, бо вони зворушують серця мільйонів слухачів. На вечорі композиції Миколи Петровича виконають зірки української естради: Руслана Лижичко, Тіна Кароль, Віктор Павлік, Еріка, Володимир Ткаченко та інші.
