Сьогодні він належить до тих авторів, про яких усі чули, але мало хто читав. Ну, можливо, за винятком тих, хто «проходив» його твори на філфаках. Ні, є ще один сектор споживачів — які вивчають англійську мову. Миж тим цей поет був чи не найпопулярнішим літератором не тільки в Англії, але й у всьому читаючому світі XIX століття і створив твори, герої яких впливали не тільки на людей, які писали, але й на читачів, які намагаються «будувати життя» за Чайльд- Гарольдом або Манфредом.
АРИСТОКРАТ НА БАРИКАДАХ
«Образ Байрона виявився дуже успішним і багато разів експлуатувався численними імітаторами». Древнє походження Байрона було для нього деяким комплексом — титул не підкріплявся відповідним фінансовим забезпеченням, так що юний лорд вимушений був жити в умовах економії, принаймні, в порівнянні зі своїми удачливішими однолітками.
Право виступати в Палаті лордів (його також давав титул) не призвело якогось ефекту, крім курйозного: його промови не мали успіху (ще б пак, адже одна з них була на захист луддитів — робітників, які ламали станки, що позбавляли їх роботи).
Світський лев і великий трудівник, він шкутильгав — і активно займався спортом, улюбленець жінок і руйнівник репутацій — Байрон багатоликий і складний, пише vz.ru. Можливо, тому так зручно виділяти найзначущіші константи його життя й творчості: байронічний герой, всесвітня скорбота, довгі поеми, участь у національно-визвольних рухах, смерть від лихоманки в Греції. Немало для літератора. Особливо для літератора, такого популярного в Росії XIX століття.
Вплив Байрона на поезію «Золотого століття» був величезним, починаючи зі знаменитих переказів Жуковського. Пушкіністи досі сперечаються про міру впливу Байрона на Пушкіна, але ніхто його не береться оскаржувати. Байрон для Пушкіна був явним тяжінням у ранні роки й таким самим могутнім відштовхуванням у зрілий період — при використанні безлічі фактурних елементів його творчості.
Найбільш «байронічні» твори Пушкіна — «Кавказький полонений» і «Бахчисарайський фонтан», з їхнім східним колоритом і фатальними пристрастями. «Євген Онегін» якоюсь мірою може бути співвіднесений із «Дон Жуаном».
Багато значив Байрон і для Лермонтова, причому вплив цей був не тільки літературним, але й давав про себе знати в побутових проявах, хоч, звичайно, важко однозначно сказати, кого наслідували молоді люди того часу — Байрона чи його героїв.
Мода на Байрона була дуже довговічною — він був вельми популярний і в 1860 ті, про це згадував усвоїх статтях Писарєв.
ТАКІ РІЗНІ ВІДОБРАЖЕННЯ
Про Байрона не тільки чули, його могли «бачити» глядачі в кількох кінострічках. Серед безлічі «відображень» Байрона не можна не згадати кінематограф. Чи не найперший фільм про Байрона був знятий 1922 року («Принц коханців: життя лорда Байрона»), поета грав Ховард Гей, відомий нам за класичними фільмами Гріффітта «Народження нації» і «Нетерпимість». Відтоді фільми про Байрона знімалися регулярно, серед останніх — біографічна стрічка 2004 року з Джонні Лі Міллером.
Найпам’ятніші дві стрічки. Це, передусім, костюмована мелодрама 70-х «Леді Кароліна Лем», де Байрона, який зруйнував життя головній героїні, грає Річард Чемберлен, і пародійний фільм відомого бешкетника Кена Рассела «Готика», роль великого поета в ньому дісталась Габріелю Бірну.
Фільм Рассела — не тільки знущання над «готичним жанром», але й свого роду каталог обивательських стереотипів про Байрона та його оточення (подружжя Шеллі, лікар Полідорі). І ще — ніби пріквел до нового культурного міфу про створення Франкенштейна.
Байрон тут — втілення вседозволеності й демонізму, його поява на екрані повинна нагадати глядачу класичний вихід іншого відомого лорда, який зустрічає гостей, — Дракули. Взагалі, цей фільм — подарунок для синефілів, оскільки набитий цитатами, починаючи від «Андалузького пса» й закінчуючи «Дитиною Розмарі».
Перераховані вище константи творчості Байрона успішно експлуатувалися в присвячених йому фільмах. Зрозуміло, втрачаючи глибину й багатозначність. Те ж саме відбувалося і в реальності.
Образ Байрона, імідж, як сказали б сьогодні, виявився дуже успішним і багаторазово експлуатувався численними імітаторами, які вибирали, як правило, маску нудьгуючого мізантропа...
