Сьогодні ім’я легендарного композитора Володимира Івасюка стало розмінною монетою та інструментом у політичних технологіях, а вшанування пам’яті митця перетворилося на цинічне дійство... Нагадаємо, на початку вересня, під час чергового засідання Чернівецької організації Партії регіонів її голова Микола Романюк повідомив місцевим ЗМІ про намір встановити пам’ятник Володимиру Івасюку у сквері біля Національного університету. За його словами, це не просто разова партійна акція, і вона жодним чином не пов’язана із президентськими виборами.
— Ми не могли зробити це без дозволу родичів і близьких Івасюка, хоча вже мали розроблені проекти пам’ятника, ескізи. Коли почали більш детально обговорювати це питання з родичами і близькими Івасюка, то рідні нам сказали: «Ми зробимо пам’ятник самостійно». Іншими словами, родина не захотіла, щоб Партія регіонів за кошти меценатів зробила на Буковині гарний пам’ятник, — заявив лідер регіоналів Буковини Микола Романюк.
Представники ПР пов’язують це рішення родини з тим, що Оксана, сестра Івасюка, одружена із Віктором Павлюком, першим віце-губернатором Буковини та за сумісництвом заступником голови обласної організації «Наша Україна». Водночас М. Романюк зауважив, що від ідеї вшанування автора «Червоної рути» у Чернівцях їхня партія не відмовилися. «У нас є інший проект пам’ятника «Червоній руті» на площі Філармонії, і ми з колегами обов’язково його реалізуємо. А презентувати проект нам допоможе Ян Табачник. Переконаний, вийде дуже гарно. Ми хотіли зробити буковинцям ще один подарунок до 60-річчя Івасюка. Ну, не вийшло. Вийде щось інше», — зазначив Микола Романюк.
Оксана Михайлівна, молодша сестра Володимира Івасюка, відмовлялася коментувати дану ситуацію, проте для «Дня» вона зробила виключення.
— У середині вересня в Чернівцях проходив 20-й ювілейний фестиваль «Червона рута». Він зібрав багатьох шанувальників творчості Володимира Івасюка та молодих виконавців із різних країн світу, викликавши бурхливий інтерес, резонанс в українській спільноті, — розповідає «Дню» Оксана ІВАСЮК, доцент кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. — Уже через 10—15 днів керівник Партії регіонів виступив із заявою про створення пам’ятника Володимиру Івасюку, причому місцем встановлення, як він заявив у ЗМІ, мав стати сквер у Чернівцях біля Національного університету. Коли я це прочитала у пресі, страшенно здивувалася, тому що у цьому сквері вже стоїть пам’ятник Сидору Воробкевичу — видатному українському композитору, письменнику і громадському діячу. Дійсно, у Чернівцях існує два такі пам’ятники, які майже однакові. Проте монумент у сквері Національного університету (на місці якого ПР й збирається поставити пам’ятник Івасюку) був поставлений моїм батьком — Михайлом Івасюком. Це було на початку 1990-х. У ті бурхливі, неспокійні роки безгрошів’я буковинська громада спромоглася за власний кошт встановити пам’ятник Воробкевичу, тим самим віддати йому шану за талант. Чесно зізнаюсь, я спочатку думала, що це просто чергові політичні розмови та популізм, якась казуїстика, тому навіть нічого не хотіла коментувати. Проте 25 листопада, у день народження Михайла Івасюка, керівник ПР під час презентації передвиборчої програми знову підіймає тему пам’ятника Івасюку, мовляв, — «ми так хотіли зробити буковинцям подарунок, а ось родина проти». Я хочу підкреслити, що зі мною ніхто не спілкувався від ПР, і навіть не спитав ніякої думки та не показував жодних можливих проектів! Люди, які роблять такі заяви, на мою думку, не розуміють взагалі, що таке культурний процес, що такі акції не можуть бути зроблені наскоком і абияк, і бути чиєюсь забаганкою. Такі акції не мають бути передвиборчим популізмом. Так робити, як вчинив Микола Романюк та ПР, неетично. Це відкрита політична спекуляція на імені мого брата. Напевно, пан Романюк жодного разу не був у Меморіальному музеї В. Івасюка. До речі, останній раз ми з паном Миколою Романюком бачилися років 10 тому у Празі, де я викладала на той час в університеті. Ми зустрілися з його родиною у пабі й розмовляли виключно про пиво! Це єдиний раз у моєму житті, коли я з ним спілкувалась. Після тих заяв, які зробив пан Романюк, він повністю втратив мою довіру. І навіть якби у ПР усе ж таки запитали моєї думки щодо встановлення пам’ятника Володимиру Івасюку, то я б відмовилась!
До речі, в корпусі Буковинської медичної академії незабаром буде відкрита меморіальна дошка В. Івасюкові роботи відомого скульптора І. Салевича, який організував трієнале до фестивалю «Червона рута», є автором композиції, присвяченої композитору (1988 р.). Він протягом тривалого часу працює над скульптурним втіленням образу композитора, залучивши до цього значну кількість консультантів, багато разів приходив за різними матеріалами до музею, розпитував друзів і тих, хто знав В.Івасюка...
