Суть конфлікту п’єси, написаної 1879 року, сьогодні викликає у глядачів багато запитань. В основі драми — реальна історія, а прототипом Нори стала приятелька самого Ібсена — норвезько-датська письменниця Лаура Кілер. У здавалося благополучній сім’ї адвоката Торвальда Хельмера у його зовні безтурботливої і легковажної дружини Нори є таємниця. Коли її чоловік тяжко захворів, аби його врятувати лікуванням в Італії, вона позичила гроші і тепер змушена таємно виплачувати борг. Героїня пішла на злочин — підробила в розписці батьківський підпис... Коли Торвальд став директором банку, він виганяє з роботи повіреного Крогстада, не здогадуючись, що це кредитор Нори. Останній її шантажує обіцянкою все розповісти чоловіку.
У «Ляльковому домі» XIX ст. центральною темою було становище жінки в суспільстві, і п’єсу сприймали як маніфест фемінізму, то нині постановочною групою Театру ім. Лесі Українки твір переосмислено — він перетворився на історію людської гідності й необхідності довіри між близькими людьми. Для цього внесли сюжетно-постановочні зміни. Наприклад, додали сцену з молитвою Нори і дещо переробили фінал.
П’єсу Ібсена ще часто називають «Нора» за ім’ям головної героїні — дуже складної, бенефісної ролі. В даній постановці її доручили зовсім молодій, без досвіду головних ролей актрисі Студії театру Єлизаветі Бакуліній. Вона недавно закінчила Національний університет театру, кіно і ТБ ім. І. Карпенка-Карого, і за її плечима лише епізодичні й другорядні ролі. Та після перегляду прем’єри розумієш, що насправді цей вибір художнього керівника театру Михайла Резніковича і режисера спектаклю Ірини Барковської продиктований не лише тим, що театр активно дає «зелене світло» молоді, а й просто попав у «десятку». Безпосередність і життєрадісність Нори-Бакуліної ніби «змікшувала» цю жорстку історію, де практично всі герої опинилися у своїх особистих драматичних ситуаціях і виглядають занадто нервовими і роздратованими. Актриса не демонструє в фіналі потрясіння від того, що її героїня раптом побачила у своєму улюбленому чоловікові боягузливу, невдячну людину. Не проявляє улюбленого досвідченими актрисами «темпераментного» викриття. Це надає її історії якоїсь несподіваної мудрості...
Про те, як народжувався образ Нори, «Дню» розказала Єлизавета БАКУЛІНА:
— У театрі я четвертий рік. Вже з ІІІ курсу нас взяли в молодіжну виставу «Шалена кров». Деякі студенти грали навіть з кінця ІІ курсу в «Іграх на задньому дворі». Це добре, що Михайло Юрійович дає студентам таку практику, бо до кінця навчання вже чітко розумієш, що таке театр і чи твоє це місце. До «Лялькового дому» я грала у виставах «Клочки по закоулочкам», «Любовне безумство», «Потрібний брехун!»...
«Ляльковий дім» ми репетирували більше року. Багато часу ми з режисером Іриною Барковською і акторами розмірковували над лінією кожного персонажу. Звичайно, до моєї героїні у мене було багато запитань. Нам сьогодні зовсім незрозумілий страх перед викриттям того, що Нора взяла кредит. І чому не можна порозумітися з чоловіком, заради якого вона пішла на підробку підпису? Проблемою для мене було і розуміння Нори-жінки, матері трьох дітей, що багато пережила. Я ж була дівчиною, стрибала по сцені: Різдво, після скромного існування нарешті з’явилися гроші... Мені говорили: «Не так. Не носись, будь серйознішою». Та врешті-решт чоловіку Нори подобається така дружина-лялька. Вона ж для нього лише своєрідна зона комфорту. Ще я зрозуміла, що грати кохання дуже важко. У фіналі важливо було показати, що моя Нора не кидає своїх дітей. Режисер залишила натяк на те, що вона повернеться. Ми відштовхнулися від реальної історії. Ця жінка повернулася в сім’ю, і все було добре. Звісно, вистава ще повинна розвиватися, і необхідно постійно вносити нові цікаві нюанси в цю чудову роль».
