Програма цьогорічної виставки містила 77 пунктів. Природно, що основним словом у них було «презентація». Презентації нових книжок, що були видані «просто так» та спеціально під Форум; презентації газет, підручників і журналів; презентації видавництв та книжкових магазинів... Окрім того, в рамках Форуму відбулося кілька актуальних семінарів, зокрема «Правове регулювання видавничої діяльності» та «Особливості оподаткування видавничої діяльності», що були проведені фахівцями. Вiд держави.
ПРОБЛЕМА ДУБА У КВІТКОВОМУ ГОРЩИКУ
Відповідь на питання, чому ж львів’яни так люблять Форум, видається нібито доволі простою. Однак для глибшого розуміння феномену все ж таки необхідна додаткова обсервація. Отже, на перший погляд (та й на другий теж), потужна культурна аура цього міста сама по собі органічно спонукає до зацікавлення книжками. Власне, не тільки літературою як формою творчого самовияву, а й книжками як друкованими фактами. Справа у тамтих культурницьких орієнтаціях, що, незважаючи на тиск сучасних інформаційних пропозицій, міцно вкорінені й вперто не хочуть здавати свої позиції. Справа, зрештою, у темпі самого життя, який, мов та анекдотична радянська худоба, не встигає за ритмами й динамікою телевізійних рекламних відеокліпів. Якщо у великих центрах акценти уваги вже зрушено у бiк інших інформаційних носіїв, то у таких містах, як Львів, акція, подібна Форуму видавців, стає Явищем з великої літери. Явищем, якого з нетерпінням чекають, обговорюють, беруть активну участь... Звісно, тут знову ж таки треба враховувати не тільки розмір самого міста, а й згадану вже неперервність культурних традицій — феномен Форуму неможливо буде повторити у якому-небудь іншому, наприклад, східному місті. Можливі й паралелі: взяти хоча б порівняльну статистику кількості віруючих та кількості абортів (за географічним принципом) — вони обернено пропорційні.
Однак любов ця призвела до ситуації, коли бажаючі долучитися до споглядання й придбання книжок з великими труднощами могли зреалізувати свій похвальний задум. Незважаючи на погоду, потоки відвідувачів, що спочатку стояли у черзі за квитками (ціна: 1 гривня для дорослих та 50 копійок для студентства і пенсіонерів), а потім елементарно чекали можливості зайти до Палацу, товстенькими змійками розтягувалися да а леко по вулиці Коперника. Зверху це виглядало як загадкове скупчення рухливих парасольок. У самому ж Палаці авторові цього матеріалу якось довелося витратити близько десяти хвилин, щоби тільки піднятися сходами із першого поверху на другий (і справа не у моєму тодішньому фізичному стані, а у «пробці», що заблокувала можливість вільного проходу). Проблема ця відома принаймні вже кілька років, але виходу з неї поки що ніхто не бачить. Нові виставкові площі міська влада не будує (а навіщо, питається, і за який кошт?) — старих відверто не вистачає. Поки що ж більш адекватного місця для проведення акції годі дібрати — дійсно, не йти ж на стадіон чи іподром. А може, все-таки варто було б трохи підрихтувати який-небудь занехаяний заводик?
Хоч як би там було, Форум із року в рік здобувається на нові рекорди. Приїздить все більше нових учасників і так само приходить все більше відвідувачів. Їхню цьогорічну кількість організатори попередньо оцінюють приблизно до сорока тисяч. Як не дивно, тут зовсім не має значення фінансова підтримка чи непідтримка Форуму якимись структурами. Організатори ж не практикують канючення грошей — якщо хтось хоче допомогти, він це робить, якщо ж ні... Цього року, за словами президента акції Олександри Коваль, загальний кошторис Форуму склав трохи бiльше 250 тисяч гривень — це кошти, які надійшли виключно від самих учасників. Спонсорів не було, що пояснюється доволі просто: одні вибори минули, до інших ще далеко, але захід самоокупився. Якщо ж говорити більш масштабно, то й загальний бюджет української культури, попри оголошення «року», практично менший, ніж був торік. Сьогодні фінансування національної культури здійснюється на рівні 0,4% від ВВП держави, який помалу, але ж постійно зростає. Парадокси та й годі...
ЛЯЛЬКОВІ ЗАБАВИ
Вкотре відчуваю легку розгубленість при спробі передати власне програму Форуму. Про кількість пунктів уже йшлося. Зрозуміло, що відвідати їх всі не вдалося б навіть фізично, не кажучи вже про момент внутрішньої зацікавленості, обумовлений специфічністю деяких заходів. Однак навіть якщо механічно відкинути половину (чи й більше) — вистачить з головою, щоби злегка заплутатись та дезорієнтуватись. Отже, реально все почалося з дискусії під назвою «Українська книга: як подолати кризу», у якій взяли участь поважні гості: Лесь Танюк, Мирослав Попович, Микола Томенко... Не знаю, чи насправді багато толку з отаких камерних дискусій — адже говорити можна багато, але якщо цього не чують ті, хто мав би чути (наприклад, Верховна Рада, що приймає відповідні закони), їхній ККД не дуже високий. Втiм, краще робити хоч щось маленьке, аніж просто скласти руки.
Одночасно видавництво «Молодий буковинець» (Чернівці) презентувало новий літературний часопис «Потяг 76». Серед інших, у ній взяли участь анонсовані в номері автори: Ю. Андрухович, В. Неборак, В. Єшкілєв, Ю. Винничук. Журнал взяв енергійний старт і видається зовсім не зайвим на збіднілих теренах нашого літпростору. Могилянка вкотре запрезентувала вже знане видання «Києво-Могилянська Академія в іменах XVII — XVIII ст.» Всеукраїнська рейтингова акція «Книжка року 2002» ще раз — спеціально для Галичини — нагадала усім зацікавленим про лідерів першого півріччя. Видавничий дім «Альтернативи» презентував ґрунтовний фоліант «Україна: ХХ століття» (у 2-х томах), а «Смолоскип» 1200-сторінкову антологію «Лібералізм», яка продовжує започатковану видавництвом серію про політичні ідеології.
Зрештою, відбулося урочисте відкриття, на якому, крім іншого, оголосили переможців Форуму (про це трохи нижче). Замість традиційної ошатної зали Львівської опери запрошеним запропонували трохи скромніше приміщення обласної філармонії. Власне церемонія особливого враження не справила, позаяк настрій тих, хто зібрався, був не дуже святковий — по дорозі на Форум (траса «Київ — Львів») в автомобільній аварії загинули двоє київських колег (видавництва «А.С.К.» та «Форум»). Сумна звістка справила неабияке враження. Згодом організатори збирали пожертви для сімей загиблих.
Закінченням першого дня виступила ціла низка презентацій, що її було влаштовано у культовому львівському клубі «Лялька». Усі «провинники» акції мали виразний галицький акцент: Влодко Кауфман презентував свою арт-книгу «Гра в гру», Володимир Єшкілєв свій новий роман «Пафос», усі гуртом 16-й номер журналу «Четвер» (проект М&Ж), і вже точно не було нікого, хто б ухилився від густого співу Юрка Покальчука під акомпанемент «Вогнів великого міста». Щоправда, інколи лунають поодинокі стишені голоси на користь того, що краще б пан Юрко писав книжки, але сю справу він також невпинно робить — того вечора було представлено аж три нових видання. Лишається загадкою, коли він то все встигає?.. Акція у «Ляльці» видалася, мабуть, найцікавішою з-поміж інших (максимально суб’єктивне враження). Усі санітарні норми присутності знаних письменників на квадратний метр були безсоромно порушені — окрім згаданих, були помічені Ігор Римарук та Василь Шкляр (після відвідин кількох країн Північної Африки вдалися до мусульманських нот), Юрко Винничук, Віктор Неборак та Іван Лучук (втілення галицької стриманості та інтелігентності), Марія Матіос (поєднання вишуканості письма та чарівної жіночності), Сергій Жадан (мав приємні алко-амнезійні спогади кілька днів по тому), цілий сонм колоритних львівських поетес, прагматичних українських видавців та інших мистецьких елементів різного калібру та спрямування.
ВИБIР, АБО ПЕРЕМОЖЦІВ НЕ СУДЯТЬ
Наступного дня можна було спостерігати до восьми акцій одночасно, отож кожен задовольнявся на свій смак. Побіжно це виглядало так: презентація книжки Дарії Цвек «Малятам і батькам»; презентація супермаркету «Буква»; зустріч із журі конкурсу «Книга Форуму 2002» на якій судді пояснювали його результати (голова журі Л. Танюк), — пояснювати таки було що; презентація єдиної у своєму роді книжки «Архітектура українського театру. Простір і дія» архітектора В. Проскурякова (в-во «Львівської політехніки»); Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів & Со оголосили про проведення всеукраїнської акції на підтримку нового закону про книговидавничу діяльність (за сучасного стану справ, щороку з України вивозиться від 80 до 100 млн. доларів, вторгованих на книжках) — акцію попередньо заплановано на 8 листопада під стінами Верховної Ради; «А БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»презентувала другу книжку про Гаррі Поттера (ту, що з таємною кімнатою) — акція видалася дуже яскравою й веселою, а весь привезений на Форум тираж просто змели; інтелектуали з «Ї» презентували прецікавий номер «Насильство. Влада. Терор» (число 25/2002) — переможець у номінації «Українська гуманітарна література»; літературна агенція «Піраміда» представила книгу Станіслава Лема «Високий Замок. Спогади про Львів» — мав бути й сам автор, але стан здоров’я не дозволив; «Юніверс» презентував семитомну епопею Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу» — перший український переклад (перекладач Анатоль Перепадя); презентація театрального часопису «Просценіум», відзначеного дипломом президента Форуму, — видання альтернативне стосовно офіційного театрознавства. Серед заключних акцій Форуму необхідно відзначити презентацію книжки М. Поповича «Червоне століття», Мар’яни Савки «Гірка мандрагора» та літературного проекту «Текст+контекст» від «Факту».
Насамкінець трохи про переможців (детальна інформація на сайті www.snail.lviv.ua). Номінація «Українська художня література: проза та поезія усіх жанрів»: книжка вибраної прози та есеїстики «Приватна колекція» (автор проекту — Василь Габор), в-во «Піраміда». «Українська словникова, енциклопедична та довідкова література»: словник-довідник «Фразеологія Миколи Лукаша», в-во «Довіра». «Художні та подарункові видання»: «Українська старовина із приватних збірок», в-во «Родовід». «Українська дитяча література»: вперше не визначено переможця, але є два лауреати. Ґран-прі конкурсу отримала книжка В. Шагала. «Розповіді та ілюстрації про життя на селі у Західній Україні», в-во «Мастіг» — гадаю, закидів у суб’єктивності та «регіональності» не бракуватиме. Згідно з рейтинговим опитуванням, найкращим видавництвом визнано «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ», кращим директором, відповідно, Івана Малковича, а кращим редактором — Петра Мацкевича з «Кальварії».
ПРОЩАНН Я
Прощання зі Львовом — це завжди сум та неодмінне бажання повернутися сюди ще не раз. Не вистачатиме вузеньких вуличок, витертої бруківки, чемних усмішок, старих будинків з iще польськими табличками, вічного спокою Личаківського, гуркітливих трамваїв, величних храмів та чудової запашної кави, до смаку якої неодмінним і важливим атрибутом додається усе вищезгадане. Не вистачатиме приємних зустрічей, які залишаться у пам’яті на все життя. А головне — не вистачатиме людей, яких так рідко бачиш. Сюди приїздять далеко не для того, щоби успішно продати чи купити додаткових пару сот книжок — тут щось інше. Загадка.
