Навіть театрали зі стажем не пригадують, коли силами місцевих митців здійснювалася повномасштабна постановка опери. Хоча в кінці ХІХ — на початку ХХ століть у місті часто гастролювали знамениті театри і співаки. І ось днями у залі Житомирської обласної філармонії ім. С.Ріхтера (колись саме тут був театр) прозвучала «Катерина» Миколи Аркаса за однойменною поемою Т.Шевченка. Виконали оперу студенти, випускники і викладачі Житомирського музичного училища ім. В.Косенка. Мистецька подія присвячена річниці від дня народження нашого національного генія, також було вшановано композитора, який значно збагатив українську культуру (Микола Аркас — 07.01.1853 — 26.03.1909 рр.). Нагадаємо, творчий доробок маестро складають солоспіви, вокальні ансамблі й обробки народних пісень (близько 80). Найзначнішим твором М. Аркаса, який приніс йому визнання, стала опера «Катерина» за поемою Тараса Шевченка (1890 р.). Цей твір започаткував оперну шевченкіану і став першою українською ліричною народно-побутовою оперою. «Катерина» з великим успіхом була поставлена трупою М. Кропивницького в Москві у 1899 році, а згодом — у Мінську, Вільнюсі, Києві...
У Житомирі від перших репетицій до прем’єри, за словами режисера-постановника вистави Г.Артеменка, пройшов приблизно рік. Як розповіла заступник директора музучилища з навчальної роботи Е.Дишнієва-Набедрик, ідея створення оперних спектаклів у місті належить заслуженим працівникам культури України, диригенту, викладачеві цього закладу В.Кашперку та його директорові Б.Свириденку. Вперше і частково вона реалізувалась у 1999 році. Тоді «Сільська честь» П.Масканьї в концертному варіанті прозвучала у виконанні хору і симфонічного оркестру музичного училища та артистів Одеської опери. З 2005 року в закладі відновилася підготовка вокалістів, що значною мірою сприяло постановці опери «Катерина».
Партію головної героїні виконала його випускниця музучилища, зараз — студентка Національної музичної академії ім. П.Чайковського Н.Зубарєва, партію Андрія — студент IV курсу музучилища Д.Алексійчук. Творчими партнерами своїх вихованців на сцені були викладачі — М.Нагірняк (Батько), Т. Березівська (Мати), О.Синиця (Іван). У масових сценах зайняті студенти, які перевтілювались у сільських парубків, дівчат, солдатів. Сценографію здійснив художник Житомирського обласного музичного драматичного театру В.Кулавін, оркестром диригував О.Чемерис. Інші співавтори вистави — хормейстер В.Чумак, балетмейстер — С.Карпенко, концертмейстер — Ю.Глозман, помічник режисера — В.Поліщук.
Органічна взаємодія солістів, які продемонстрували гарний вокал у поєднанні з акторськими даними, досконале звучання хору й майстерність симфонічного оркестру створили динамічне і зворушливе дійство. Серед найбільш яскравих моментів опери — повна трагізму сцена прощання Катерини з батьками. Зусилля майже 70 учасників проекту, які показали мистецьку роботу високого професійного рівня, були гідно оцінені глядачами: аншлаг у залі й бурхливі, довготривалі оплески після закінчення вистави.
Чи буде колись у Житомирі свій оперний театр, покаже час. А поки «Катерину» збираються грати ще неодноразово. Повноцінний оперний спектакль уже існує. І це — факт!
