Придбавши нові штани, ми не станемо надягати їх на штани старі. Зношений одяг викидаємо. Та чи можна так само "викидати" свій учорашній день, прожите життя, історію? Гегель казав, що будь-яке вдосконалення означає заперечення, але всяке справжнє заперечення є водночас збереженням. І коли ми говоримо про національне відродження України, про побудову незалежної держави, то цього нам не вдасться досягти, коли не буде здолано віковічних тенденцій руйнувань і нищень іззовні та саморуйнувань національної самосвідомості, гідності й історії.
Звісно, не все з дня вчорашнього треба брати в завтрашню дорогу. Але ми, відкидаючи справді цінне, часом зберігаємо саме те, що гідне осуду, посміху, забуття.
Колись мій друг Расул Гамзатов не міг отямитися від пригоди з одним із тодішніх українських міністрів. "Слушай, - розводив він руками, - я две недели ездил с вашим министром по Арабским Эмиратам, и он две недели отвечал на вопросы, которых ему никто не задавал! У вас что - все министры такие?" Ніби не знав, що "все такие министры" були тоді не лише в Україні, а "от Москвы до самых до окраин",
Ну, це вже в минулому й можна полегшено зітхнути. Та ось я дивлюся, як по першому каналу (єдиному державному!) Українського телебачення щотижня виступає міністр інформації Зиновій Кулик, мимоволі вчувається мені щось знайоме. Ні, наш міністр не відповідає на поставлені запитання. У студії крім нього присутні ще кілька журналістів, і вони навіть про щось запитують пана міністра. Але запитують вони зовсім не про те, що болить сьогодні людям, а пан міністр відповідає не на ті невинні псевдозапитання, а на запитання свої власні, сказати б, міністерські. Відповідає, треба визнати, досить уміло, докладно, демонструючи добру поінформованість. Усе знає наш міністр інформації: і на якому папері надруковано послання Президента до парламенту, й яке віскі пив міністр Удовенко в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, й де сушать сухарі для Чорноморського флоту, і...
Премудрий цар Соломон прославився тим, що знав усе на світі, але й він не знав трьох речей: шляху орла в небі, шляху змії на камені й шляху чоловіка до жінки. Здається мені, що наш міністр, який за посадою відповідає не лише за інформацію, а й за книговидання, так і не знає шляху української книжки до українського читача...
