Книжковий ярмарок — один із найбільших світових книжкових форумів у Лейпцигу — цього року готує різноманітну українську програму. Зокрема, письменник Юрій Андрухович візьме участь у церемонії відкриття виставки 15 березня і йому буде вручено Лейпцизьку літературну премію європейського взаєморозуміння (за книжку «Дванадцять обручів», німецький переклад якої в минулому році опублікувало видавництво Suhrkamp). Окрім того, Андрухович відкриє одну з основних літературних програм Лейпцизького ярмарку — «Кафе Європа».
Прозаїк Андрій Курков, у якого в швейцарському видавництві Diogenes вийшло п’ять романів, на замовлення Лейпцизького ярмарку пише есе про своє бачення Європи та готується взяти участь у кількох круглих столах, зустрічах із читачами. До того ж презентуватиме свою нову книжку «Гриби свободи», повідомляють «Подобности». Сергій Жадан також презентує в Лейпцигу свіжу книжку «Історія культури початку століття» в перекладі Клаудії Дате (в Suhrkamp перекладають його «Депеш Мод», книжку планують видати ближче до кінця року), що автоматично передбачає насичену програму літературно-презентаційних заходів. У програмі Оксани Забужко, чий роман «Польові дослідження з українського сексу» буквально днями побачив світ в австрійському видавництві Droschl (там же видаються книжки Петера Хандке й Ельфріди Елінек), — презентація нової книжки, літературне читання, участь (разом із Андрієм Курковий і Сергієм Жаданом) у дискусії «Україна напередодні парламентських виборів» (уявляєте собі тему «Німеччина напередодні парламентських виборів» на українському книжковому ярмарку?).
За словами Бенедикт Монселл, асистента директора Лейпцизької книжкової виставки, підготувати масштабну українську культурну програму їх спонукав і інтерес німецької публіки до України (після революційних подій), і одночасний вихід трьох книжок українських письменників.
Експерти виділяють два чинники, які детонували такий інтерес: наша революція й успіх книжок Андруховича. Тому Лейпцизький ярмарок не лише запропонував українським видавцям стенд на найпривабливіших умовах, але й уважно підійшов до питання вибору організатора української експозиції (після скандального провалу українського книжкового стенду у Франкфурті- 2005 німці, м’яко кажучи, побоюються мати справу з українськими державними структурами). Побувавши на Форумі видавців у Львові, директор Лейпцизької книжкової виставки Олівер Цілле запропонував Олександрі Коваль, президенту Львівського форуму, взятися за організацію української експозиції. Але, як сказала пані Коваль, відповідного інтересу українських видавців лейпцизька пропозиція не викликала: «Не хотілося б нікому докоряти або звинувачувати, але факт залишається фактом: за свої гроші українські видавці їхати до Лейпцига не хочуть. Форум видавців був готовий узяти на себе частину витрат, але не готовий платити за всю галузь зі своєї кишені».
ДОВIДКА «Дня»
На відміну від Франкфуртського ярмарку, який, будучи подією №1 у книжковому світі, й орієнтований на підписання бізнес-контрактів, Лейпцизька книжкова виставка позиціонується у світі як світовий літературний салон — до півтори тисячі книжкових акцій. Минулого року на Лейпцизькому ярмарку: виставкова площа становила — 50 тис. кв. м; кількість учасників — 2142 із 31 країни світу (для порівняння: найбільша українська книжкова виставка — Львівський форум видавців: це 4500 кв. м експозиції, 752 учасники, близько 200 літературних акцій; найбільша польська виставка — Варшавський ярмарок: 10 тис. кв. м експоплощі, близько тисячі учасників із 27 країн світу). Українського книжкового стенду не було в Лейпцигу принаймні п’ять років.
