Після прем’єри в 1990-х дилогію «Липневі грози» знову переглянули в березні 2016 року. Спочатку в Києві, а тепер у Львові. Стрічка переносить глядача в останні роки Радянського Союзу, коли прокотилися широкомасштабні протестні акції шахтарів на Донбасі. Чоловіки в касках вимагали створення безпечних умов праці, підвищення заробітної плати і рівня життя. Фільм побудований на коментарях шахтарів та членів їхніх сімей.
Задокументовувати історію знімальна група «Укркінохроніки» поїхала в Донецьк. Фільм знімали майже від початку страйку аж до моменту, коли урядова комісія офіційно запевнила, що виконає всі вимоги страйкарів. Також знімали подальші поодинокі виступи донецьких гірників, які тривали до 1991 року. Деякі кадри також увійшли до картини.
Головний оператор стрічки Віктор КРІПЧЕНКО згадує: «Ми набрали багато знімальних засобів і виїхали в Донецьк, хоч нас відмовляли від цієї поїздки. Казали, що там нікого немає, що все тихо і спокійно... Зате коли ми приїхали в Донецьк, то побачили на площі людей. Ми провели два тижні зі шахтарями. Всі дні й ночі разом».
У той час за авторами картини відкрито наглядали працівники КДБ. Хоча кінострічку цензура оминула. «Я довго розмірковував над тим, у чому був сенс цього страйку. Були розмови, що бракувало мила, погані побутові умови... Але, напевно, це лише частина проблеми, — продовжує режисер. — А після двох Майданів стало зрозуміло, що українці не витримують, коли їх не вважають за людей. Вони не можуть стерпіти, коли їх принижують».
