Це — хрестоматійний приклад того, як досить пустий фільм може врятувати вдала акторська пара. Здавалося б, пригоди двох дорослих ідіотів, яких доля звела разом, давно вже стали кошмаром будь-якого кінопродюсера, хоча цілий ряд подібних картин свого часу дуже навіть бадьоро збирав грошенята з глядачів. Пригадати хоча б «Тупий і ще тупіший» бешкетників братів Фарреллі або менш відомого, але куди більш чудового «Заводія» тих же Фарреллі з одноруким Вуді Гарельсоном і релігійним Ренді Куейдом, який наївно справляє велику потребу в пісуар, пише gzt.ru. Після цього будь-який продюсер просто зобов’язаний спускати зі сходів того, хто принесе йому подібний сценарій. Будь-хто — але не Джад Апатоу, у якого на родзинку своєрідний нюх. Тому він не спустив зі сходів сценаристів Вілла Феррелла й Адама Маккея, внаслідок чого перший став виконавцем однієї з двох головних ролей у «Зведених братах», а другий — режисером фільму.
Сюжет картини розмахом банальності близький до «нашого нового кіно», яким останнім часом бомбардують бідних телеглядачів практично всі канали.
Стара і старий, які познайомилися на презентації слухових апаратів (вам уже смішно?), вирішують з’єднати свої серця. Але біда в тім, що в старого і старенької є діти. А саме, два дорослих — сорокарічних, якщо точніше, — ідіоти, які зовсім нічого не вміють і не хочуть робити. Тобто вони вже начебто виросли зі штанців героїв Джима Керрі, але розуму не нажили, а скоріше навіть розгубили останні крупинки. Тому сенс життя для них полягає в основному щодо пожерти, «позирити телик», попити пива, ще раз пожерти, ну і ще раз «позирити телик». Так, після телика можна дати ще трохи пивця. А потім спати, поки не захочеться пожерти.
Такого добра ми й удома бачимо багато, скажуть глядачі. І матимуть рацію, але ситуацію в цьому випадкові рятують акторські роботи Вілла Феррелла та Джона Сі Райлі, які просто геніально зіграли зведених братців-ідіотців. Цікаво, що Райлі та Феррелл уже знімалися вдвох у того ж Маккея в «Рікі Боббі — король дороги», фільмі невдалому й малопримітному. Вдвічі поаплодуємо Маккею й Апатоу, які поставили на той же дует і не прорахувалися — влучання, як кажуть, у десяточку. Дорослі дітки вийшли в Райлі та Феррелла дуже натуральними, а їх сварки та взаємні капості — якраз те, що кожен із нас зробив би на їхньому місці, з’явися (не дай Боже) такий зведений братик. А вже коли вони подружилися, то вийшла просто унікальна парочка. Чого варті хоча б їхні потуги влаштуватися нарешті на роботу — що називається, можна випасти з крісла в судомах.
Зрозуміло, бренд «Апатоу» передбачає наявність у картині різних «жартів». Це американський гумор, нікуди від нього не подітися. До того ж, як і в нещодавньому «Зохані», ці жарти в «Зведених братах» вельми органічні, й доморослим пуританам хочеться просто порекомендувати не ходити на фільм, щоб не породжувати непотрібне буркотіння. Людям же без комплексів, яких більшість, буде дійсно дуже смішно дивитися на з’ясування двох балбесів, які оселилися в одній дитячій кімнаті. До речі, про дітей: їм цей фільм дивитися, звичайно ж, не варто, як і пуританам. Занадто багато що там зав’язано на сексі, мастурбації, порнографії, а вже сцену про «лизнути какашку» і не кожен дорослий спокійно переживе. Згадані вище брати Фарреллі явно гризуть лікті. У лісосмузі. Проте можна впевнено констатувати — однією дійсно смішною американською комедією, яку явно захочеться переглянути пізніше, стало більше. А це, погодьтеся, свого роду рідкість; ми від такого потроху почали вже відвикати...
