У Колонному залі ім. М. В. Лисенка відбувся концерт серії «П’ять вечорів Вадима Руденка з Національним симфонічним»
Він не просто один із найяскравіших сучасних піаністів. Його сценічна чарівність, істинна культура чуйного музиканта, яка ставить його запаморочливу віртуозність на службу художньому задуму, зачаровує слухачів. Вадим Руденко — справжня «зірка». Він комфортно почуває себе на сцені (музикант — лауреат шести найпрестижніших міжнародних конкурсів і має колосальний досвід публічних виступів). Графік його концертів по всьому світу відомий на кілька років наперед… Руденко — учень прославлених педагогів: Артоболевської, Суханова та Башкирова. Піаніст удостоївся порівнянь із Гілельсом, Рахманіновим і Рубінштейном, але Руденко дуже самобутній, щоб його можна було з ким-небудь порівняти. Одна з переваг цього піаніста — різнорідний репертуар, що складається з кращих і найскладніших зразків фортепіанної музики світу. Тільки за останній сезон Вадим Руденко виконав у Києві чотири фортепіанних концерти — причому з тією дивовижною зовнішньою легкістю, за яку так люблять його шанувальники і яку може собі дозволити лише видатний майстер.
Програми надскладні Руденко виконує з властивими йому природністю та невимушеною витонченістю, і найвибагливіший слухач навряд чи зможе виявити хоч би найменшу погрішність у бездоганній грі піаніста. Прекрасний смак, у поєднанні зі стрункістю форми, й вишуканістю деталей, як звичайно, викликає фурор на концертах. Руденка обожнює не тільки публіка, але і преса всього світу, яка нагороджує його захопленими епітетами і найбарвистішими характеристиками.
У нинішньому концерті прозвучали два фортепіанних концерти — ля- мажорний Моцарта і до мінорний Бетховена — твори, які входять до низки найулюбленіших виконавцями і публікою, художньо й технічно ідеальних шедеврів світового фортепіанного репертуару. Манера гри В. Руденка позбавлена святенницького академізму. Музиканту вдалося привнести в цю подвійно класичну програму справжній «драйв». Його харизматична індивідуальність, поетична і зухвала одночасно, темперамент й інтелект викликають захоплення слухачів. Програма концерту відповідала актуальним культурним подіям: як відомо, в цьому році святкується 250-річний ювілей Моцарта. Руденко примусив кількасот людей благоговійно слухати протягом майже двох годин… Адже в Моцарта знаходяться поряд відчай, біль і нестримна радість, які перебувають у приголомшуючій близькості, а Бетховен із його тембральною пишністю й яскравою драматургією невблаганно приковував увагу публіки.
У Руденка є те, без чого класична музика втрачає свою чарівність — ясність, досконалість форми, гармонійне поєднання всіх деталей, володіння матеріалом, яке дозволяло йому прямо на сцені гнучко співіснувати в ансамблі з оркестром. Цьому сприяла і його піаністична, якщо можна так сказати, «дикція». Національний симфонічний оркестр України під керівництвом Володимира Сіренка комфортно відчуває себе в музиці найрізноманітніших стилів. Цей колектив гідно справляється не лише з оркестровими творами, але й із акомпанементом — особливою формою роботи, що вимагає незвичайної майстерності. Повагу викликає добросовісна підготовка оркестру, про яку свідчили віртуозні партії, якісно зіграні солістами оркестру.
Схвильовані шанувальники різного віку товпилися на балконах і битком наповнювали партер. Певна їхня частина — це юні піаністи, зачаровані Вадимом Руденком за період майстер-класів, які він уже не перший рік проводить у рамках Міжнародної літньої музичної академії, яка проходить у КДВМУ ім. Глієра. У залі не було жодного вільного місця… Мимоволі задумуєшся: навіщо в наш вік суперсучасних стереосистем, що відтворюють аудіозапис із усіма його ефектами і стовідсотковою достовірністю, ми продовжуємо ходити в концертні зали? Заради того живого тепла, тієї енергетики, що її дарує людина, яка звертається зі сцени.
