У Київській дитячій Академії мистецтв, на Оболоні, відкрилася персональна виставка відомого сучасного графіка, заслуженого художника України, декана факультету образотворчих мистецтв Вищого коледжу мистецтв Дитячої Академії, Наталії Іванівни Ніколайчук. Наталя Ніколайчук народилася у Києві. У 1982 роцi закінчила Київський державний художній інститут (нині Українська Академія мистецтв), майстерню книжної графіки професора В. Чебаника, а в 1988 роцi — аспірантуру Академії мистецтв СРСР, майстерню станкової графіки професора М. Дерегуса. Таким чином, вже за час навчання Наталя Ніколайчук досконало оволоділа двома, на перший погляд, досить близькими, але насправді абсолютно різними «мовами» — графікою книжковою і графікою станковою. Додамо, що пізніше художниця успішно освоїла і ще одну, абсолютно для неї нову «мову» — живопис. Як художниця книги, як графік- станковист, а пізніше і як живописець, з’являється вона і на виставках — починаючи з 1983 року її твори експонувалися як в Україні, так і далеко за її межами — в Росії, Данії, Німеччині, Канаді, Японії, Греції, Франції. Роботи Наталії Ніколайчук знаходяться в зібраннях найбільших музеїв і галерей нашої країни, а також у приватних колекціях в Україні і за кордоном.
Роботам Наталії Ніколайчук, як графічним, так і живописним, властиві одночасно і майже чоловіча, тверда і рішуча лінія, і жіночна ніжність тем і сюжетів. Їй однаково підвладні і сувора, лаконічна, виконана гострою виразністю ліногравюра, і прозора, тануча акварель, чарівність якої — в недовисловленостi, у вишуканій і складній грі натяків і асоціацій. Постійні герої робіт Наталії Ніколайчук, мешканці її неповторного художнього світу — діви і янголи, однаково прекрасні і всевідаючі, захисники і охоронці світу. У численних роботах знову і знову виникають їх мовчазні бесіди, коли взаєморозуміння і згода означаються лише нахилом голови або жестом руки, урочисті процесії і величні таїнства. Графіка і живопис Наталії Ніколайчук сповнені символів — або, швидше, символами виконані. Це ні в якому разі не означає переускладненість, навпаки — роботи художниці сприймаються легко і природно, як поезія або музика, оскільки головне в них — рух душі, заломлений і відображений за допомогою ліній і фарб.
