До 100-річного ювілею одного з найвизначніших українських ліриків ХХ століття творча група філармонії здійснила постановку музично-поетичної елегії Василя Неволова «Велика гармонія» (постановник — Володимир Лукашев, режисер і виконавець головної ролі Андрій Бурлуцький). До створення цього дійства також долучилися: Людмила Марцевич (фортепіано), струнний квартет ім. М. Лисенка (художній керівник — Анатолій Баженов), артисти Йосип Найдук і Єлизавета Ліпітюк, гурт «Лемки Києва», хореограф Аніко Рехвіашвілі. Поєднання виразних засобів чотирьох гармоній — слова, музики, танцю, живопису — відкрило вікно у незвіданий світ Лемківщини, змальованої Антоничем, де зорі «лопочуть на тополях», «воли рогами колють» сонце...
Богдан-Ігор Антонич називав себе «малим хрущем на дереві української національної поезії» — на дереві, яке глибоко вросло в шевченківську традицію (ймовірно, на одній із тих вишень, що їх оспівав Тарас Григорович). «Поет весняного похмілля» — автопортрет, створений Антоничем. Варто згадати, що Богдан-Ігор гарно малював, грав на скрипці й компонував музику (навіть мріяв стати композитором). Ці царини мистецтва, особливо малярство, залишили відбиток і на його ліриці. Митець сповідував ідею неподільної, гармонійної єдності людини і природи, людини і космосу, прагнув пізнати й відтворити рух незнищенної матерії.
Зворушливе читання Андрієм Бурлуцьким творів поета гармоніювало і з музикою Й. Гайдна, Дж. Перголезі, Ф. Шопена, Л. Бетховена, А. Вівальді, і з хореографічними ілюстраціями дуету Театру танцю «Сузір’я Аніко». Молодий актор змусив глядачів посидіти на краєчку крісла. Наразі Андрій Бурлуцький готує програму «Сорочинський ярмарок на Невському проспекті» за монофантазією В. Неволова (до 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя) і спектакль до 150-річчя від дня народження Антона Чехова. У листопаді ж, з огляду на успіх і вагомість минулорічної постановки, присвяченої роковинам Голодомору 1932—1933 років, Національна філармонія вдруге запрошує на виставу (режисерський дебют Андрія) «Жнива народної скорботи. Свіча пам’яті».
