З 14 по 25 квітня у нашій столиці пройдуть Дні Набокова, в рамках яких відбудуться: перформанси, шаховий турнір, художня виставка й ретроспектива за творами письменника, буде продемонстровано документальний фільм «Береги Набокова» з колекції Фонду Ролана Бикова.
Нагадаємо, Володимир Володимирович Набоков народився 10 (22) квітня 1899 року в Санкт-Петербурзі — російський і американський письменник (писав англійською з 1940 р.). Його твори характеризуються складною літературною технікою, глибоким аналізом емоційного стану персонажів у поєднанні з непередбачуваним, часом, майже трилерним сюжетом. Популярність у широкого загалу письменник отримав після виходу у світ скандального роману «Лоліта», за яким згодом було зроблено кілька екранізацій. У різних театрах світу створювалися сценічні версії цього роману. Наприклад, у Києві минулого року «Лоліту» поставив молодий режисер Андрій Білоус у Театрі драми та комедії на Лівому березі Дніпра (номінант премії «Київська пектораль» як краща драматична вистава).
— Як відомо, набоковська «Лоліта» вмирає під час пологів, народивши мертву дівчинку, тобто так і не зумівши реалізувати свою репродуктивну функцію і подарувати світу нових міні-Лоліт, як це бачилося закоханому Гумберту, — каже автор Набоковських днів Аїда Джангірова. — Водночас нині «Лоліта» успішно розмножується у масовій культурі, що охоче тиражує образ німфетки в коміксах і молодіжних журналах, будучи містичним плодом високої літератури й обивательського мейнстріму. Проект галереї мистецтв «Лавра» «Слід посмішки» — спроба об’єднати високий стиль і візуальне мистецтво, препарувати похмуре тло оповіді роману...
З 1922 року письменник жив у Берліні, заробляючи на життя уроками англійської мови. У берлінських газетах і видавництвах, організованих російськими емігрантами, друкував свої оповідання. 1927 року Набоков одружується з Вірою Слонім і закінчує свій перший роман «Машенька». Після чого до 1937 року створює вісім романів російською, безперервно ускладнюючи свій авторський стиль, експериментуючи з формою. Романи Набокова не друкувалися в колишньому СРСР, та вони мали успіх у західної еміграції і нині вважаються шедеврами російської літератури («Захист Лужина», «Дар», «Запрошення на страту»). Після приходу до влади фашистів у Німеччині сім’я Набокових переїжджає до Парижа, а з початком Другої світової війни емігрує до Америки.
Саме за океаном народився його роман «Лоліта», тема якого (історія дорослого чоловіка, котрий пристрасно закохався у дванадцятирічну дівчинку) була немислимою для того часу. Скандальний роман був спочатку опублікований у Європі, а потім в Америці і швидко приніс авторові не лише світову славу, але й фінансовий добробут.
«Я американський письменник, народжений у Росії, який отримав освіту в Англії, де я вивчав французьку літературу перед тим, як на п’ятнадцять років переселитися до Німеччини... Моя голова говорить англійською, моє серце — російською, і моє вухо — французькою», — так писав про себе В. Набоков.
Сучасники письменника згадували: Володимир Володимирович одягався як зразковий лондонський денді, говорив із британським акцентом, злегка гаркавлячи, і при цьому викликав прихильність до себе образом бездоганного російського інтелігента й цілковито американською невимушеністю. Був у Набокові якийсь незбагненний космополітизм і культурна адаптованість. «Я вже американський, як квітень в Арізоні», — міг сказати він про себе. За кілька хвилин нашаровував поверх цього що-небудь російське або французьке...
Набоков був завзятим противником Жовтневої революції, говорив, що після неї почалося виродження російської культури. Володимиру Володимировичу не раз пропонували повернутися на батьківщину, обіцяючи «золоті гори» й ідеальні умови для творчості, та він категорично відмовлявся, вважаючи радянську владу «виплодом зла»...
У 1960-ті письменник з Америки переїхав до Європи — в Монтре (Швейцарія), де створив свої останні романи, найвідоміші з яких — «Бліде полум’я» й «Ада». Слід зазначити, що коло інтересів Володимира Володимировича було надзвичайно широким. Набоков не тільки викладав російську та світову літературу, але й видав кілька курсів літературознавчих лекцій, створив перекази англійською «Слова о полку Ігоревім» та «Євгенія Онєгіна». Можливо, не всі шанувальники його творчості знають, що Набоков зробив внесок у лепідоптерологію (це розділ ентомології, що фокусується на лускокрилих. — А. А.), а ще письменник був чудовим шахістом — він опублікував низку цікавих шахових задач...
Набоков помер 2 липня 1977 року в госпіталі у Лозанні, похований письменник на цвинтарі міста Монтре.
