22 березня виповнюється 70 років художньому керівникові Державного академічного Кубанського козачого хору Віктору Гавриловичу Захарченку, гастролі цього легендарного колективу пройдуть у квітні по Україні.
Маестро — особистість унікальна. Він вчений-фольклорист, академік, автор монографій і наукових праць, дослідник народної пісні, а також композитор, прекрасний аранжувальник, який написав понад двісті музичних творів і понад тисячу обробок фольклору, громадський діяч, голова правління Асоціації державних хорів і ансамблів Росії.
— Я — козак за народженням і вихованням, — говорить В. Захарченко. — Народні й духовні пісні чув з дитинства, ввібрав козачі традиції. Я українець. Наш рід веде своє коріння з Полтавщини та Чернігівщини. На Кубань прадіди відправилися в пошуках кращої долі, але мої батьки рано осиротіли, з дитячих років їм довелося тяжкою працею заробляти на хліб. Вдома ми завжди говорили по-українськи. Жили в станиці Дятьківській. Саме там я вперше почув цілий розсип прекрасних народних пісень.
Сильний характер, який допомагає мені долати труднощі — від матері. У перші місяці Другої світової війни прийшла в наш будинок похоронка на батька, і мамі довелося самій виховувати чотирьох дітей. 1996 року Господь послав серйозне випробування: мене збила машина. Я отримав перелом стегна. Сім місяців пролежав у лікарні. Переніс шість операцій. Два з половиною роки ходив на милицях. Трохи зміцнівши, але ще погано самостійно пересуваючись, все ж таки поїхав на гастролі до Києва. Мені допомогли колеги вийти на сцену. Зала вітала стоячи. Хіба таке забудеш? За той «лежачий» період я написав близько трьохсот аранжувань народних пісень і музику на вірші Лермонтова, Єсеніна, Пушкіна, Рубцова, відчув таку спрагу творити. Після аварії записав 10 компакт-дисків. Адже ми смертні, а музика й пісня переживуть нас...
Щорічно їжджу краєм, збираю пісні стариків-станичників, нащадків чорноморських (українських) козаків, які прийшли з Запорізької Січі та російські пісні донських козаків. Записав декілька тисяч таких творів. Сам роблю обробки та аранжування. Стараюся зберегти в кожній народній пісні її «аромат». Адже можна так навигадувати, що першоджерело ніхто не впізнає. Я за дбайливе збереження джерел. Одна з наших нещодавніх знахідок «Кубань — річка-невеличка» — вірші українського дореволюційного кубанського поета Олександра Півня. Я підготував компакт-диск українських пісень. Коли пишу музику, то враховую можливості кожного вокаліста нашого хору, оскільки знаю, кому доручити сольну партію, а хто співатиме дуетом...
Понад три десятиріччя Віктор Гаврилович очолює Кубанський хор, який має дуже непросту, але цікаву творчу долю і те, що прославлений колектив знають і люблять у багатьох країнах — чимала заслуга В. Г. Захарченка.
— Історія Кубанського козачого хору починається з 1811 року. Перший концерт відбувся 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Спочатку це був суто співочий колектив, який виступав у світських концертах, — розповів «Дню» В. Захарченко. — Вже тоді «родзинкою» програм було виконання народних пісень, які козаки здавна співали в своїх станицях. До Жовтневої революції багато виконувалося церковної та класичної музики. А чорним періодом для хору можна назвати 20- і роки. Коли за наказом Свердлова та Троцького козацтво репресували. У перші роки радянської влади заможних станичників буквально винищували, висилали на Сибір. Людське життя ні в гріш не цінилося, не до пісень і танців було, колектив розформували... 1936 року влада дала «задній хід». Сталін навіть звернувся до церкви, дозволив відкрити декілька православних храмів, зробив деякі послаблення для віруючих. Саме в той період у Краснодарі та в Ростові було організовано два професійних колективи: Державний кубанський козачий хор і Ансамбль пісні і танцю донських козаків. Юридично ми є спадкоємцями Кубанського козачого хору. Але існує й духовна сторона даного питання. 1995 року до Краснодара приїжджав патріарх Московський і Всія Русі Алексій II. Він зустрічався з козаками. Послухавши наш спів духовних творів, владика поцікавився, чому ми не співаємо в храмах, як наші предки. І благословив нас. Відтоді ми беремо участь у церковному богослужінні. На всі великі православні урочистості співаємо в соборах.
Нинішні гастролі в Україні приурочено до ювілею маестро. Концерти пройдуть не лише в Києві на головній сцені нашої країни — Палаці «Україна» (кубанські майстри виступлять 5 та 6 квітня і дадуть три концерти), але й у Львові, Харкові, Миколаєві, Одесі. Уперше пройде широкомасштабне турне, в якому візьмуть участь 250 осіб. Окрім хору, музикантів і танцюристів наші глядачі побачать і молоду зміну — 65 учнів із школи Кубанського хору. У програмі буде виконано кращі пісні й танці, створені в різні роки. Наприклад, вокально-хореографічна композиція «Зустріч» являє собою пісенно-танцювальну стилізацію повернення до станиці з бойового походу козаків. Завзятий, «маршовий» ритм, барвисті історичні костюми, чіткі вивірені рухи, неабияка майстерність виконавців надають цій композиції історичну достовірність. А номер «Вербохльост» перенесе глядачів до запального вихору свята — Великоднього гуляння. Народні козачі традиції Кубані оживуть у номері «Подушечка», в якому плавні рухи, наспівна, лірична музична тема, щирі почуття створюють світлий, романтичний настрій. Прозвучить цілий пісенний букет: від сивої давнини до наших днів (фольклор і твори сучасних авторів). Почуємо ми й відому пісню «Хліб — усьому голова», написану самим В. Захарченком.
Потрібно зазначити, що Віктор Гаврилович дуже ретельно добирає репертуар, а він у хору величезний. Причому не лише зберігає фольклорні перлини, але й створює прекрасну вокальну симфонію, використовуючи тексти класиків: Блок, Тютчев, Пушкін, Єсенін, Цвєтаєва, Лермонтов, Дельвіг, Некрасов, Рубцов, Сєвєрянін, Шевченко, Леся Українка... Хор виступає на різних континентах і тому до кожних гастролей готується номер — сюрприз мовою тієї країни, де виступають актори з Кубані. Особлива сторінка в творчій спадщині колективу — репертуар українською мовою. «Хітами» Кубанського козачого хору давно стали: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Розпрягайте хлопці коней», «Їхали козаки із Дону додому», «Як дитиною бувало» та інші.
Багато хто з музичних критиків старався розгадати феномен кубанців і самого Захарченка. Мабуть, найголовніше, що цей колектив завжди виступає з максимальною віддачею і говорить зі своїми слухачами дуже щиро, а їх майстерність захоплює і тому підкоряє публіку дуже різного віку, і з різних країн.
