Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Друге дихання» кобзарської школи

18 серпня, 2005 - 00:00
СЕРГІЙ ЗАХАРЕЦЬ, ВИПУСКНИК 1999 року / ФОТО НАДАНЕ АВТОРОМ

У селі Стрітівка, що на Київщині, ось уже 15 років існує єдина в Україні школа кобзарського мистецтва. Унікальність її в тому, що вона дає змогу безплатно навчатися без попередньої базової музичної підготовки, лише пройшовши співбесіду. Наразі ж заклад має статус вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва і готує фахівців за спеціальністю «Музична педагогіка і виховання». Іншими словами, не лише учителя музики, а й співака-бандуриста.

Тяготіння до автентичного наразі все посилюється. Чи й дивно, що подібне відбувається і зі школою кобзарів, що донедавна переживала далеко не кращі роки. За часів незалежності образ каліки- сліпця, що ходив по світу і грою на кобзі заробляв собі на життя, відходить далеко убік. Нині вже браві молоді хлопці займаються виключно популяризацією брендовості такого мистецтва на міжнародному рівні.

Сама ж школа була заснована 1989 року з метою вирішити коло актуальних проблем національної музичної культури й освіти. Зокрема зробити практичну спробу відновлення та відродження кобзарської традиції. Ідею від самого початку підтримали, хоча й слово «кобзар» усіх лякало — могли звинуватити у націоналізмі! Наразі ж із цим вже простіше. Подібне, якщо і звучить, то сприймається з позитивом. І якщо кілька років тому на перший курс набирали по три-чотири хлопці, зараз цифра зросла більш ніж учетверо.

— Так, у багатьох вузах є чимало подібних за своєю автентикою кафедр, — коментує викладач і науковець кобзарської школи Володимир Кушпет, — однак вони не мають ніякого відношення до народної музики. Скажімо, грають те, що й у консерваторіях, вважаючи це кобзарським мистецтвом. А ми намагаємося розібратися, що таке традиція і, власне, таки відстоювати останню.

Тим часом міксування традиції і чогось новаторського все одно відбуватиметься. І це, мабуть, добре. Тим паче, що чимало викладачів школи, та й самих учнів, пишуть таку музику. А перші навіть виступають з нею у (більшою мірою) національних реставраціях столиці.

Хоч які культурні перипетії траплялися, школа живе. І випускники кобзарської школи — нині концертуючі співаки-бандуристи: дует Віталія та Романа Морозів, Євген Дигас, Сергій Захарець та інші — наразі добре знані далеко за межами України. До речі, більшість вихованців школи є солістами у провідних мистецьких колективах Києва. А це вже, хоч як крути, а визнання...

Валентина ОЛІЙНИК
Газета: 
Рубрика: