Збірник називається «Драмовичок» — це 20 п’єс авторів різних поколінь — від «патріарха» дитячої літератури Всеволода Нестайка до наймолодшої «казкарки» Анни Багряної, чиї твори вже перекладені 17-ма мовами світу. Всі ці драматурги мають досвід постановок і відзнак на конкурсах.
Умовно антологія поділена на три частини — для найменших, молодших школярів і для підлітків, — що дає широкий вибір для постановників і читачів. Серед творів є історичні драми і сучасні, позачасові й фантастичні. Більшість п’єс «Драмовичка» ставилися на сцені — переважно в Україні, часом і за її межами, як, наприклад, «Шовкова зоря» А. Багряної в Македонії. Деякі твори були екранізовані — «Цирк Івана сили» О. Гавроша чи анімаційна серія про Петрика П’яточкіна Н. Гузєєвої. Тому на презентації можна було не лише почути про новинки від самих драматургів, а й побачити фото і відео з постановок. Проте є ті, котрі лише чекають на світло рампи, і серед них, наприклад, цьогорічний володар Гран-прі конкурсу «Коронація слова» — «Не дуже солодка казка» О. Вітра. Персонажі сценічних казок теж дуже різні. Є архетипні українські, як-от козак Мамай у Б. Жолдака й А. Вишевського, або Котигорошко та Змій у Н. Симчич, святий Миколай у Я. Верещака. Натомість є традиційні європейські міфологічні гноми, мумітролі, феї, чаклуни у Н. Неждани або ж театральні герої — Коломбіна, Арлекін, П’єро у С. Лелюх. Звичайно, олюднюються звірі — дикі у О. Вітра, свійські у Б. Мельничука, а подекуди і рослини, як-от Едельвейска у А. Багряної, чи речі — черевики у О. Гончарова. Є й новостворені — дивна Чакалка в І. Андрусяка.
Слідуючи традиції музично-драматичного театру, чимало з п’єс мають пісні, включено у книжку й мюзикл про Принца Чупринку відомого автора пісень О. Вратарьова. В антології є парадоксальний погляд на історію — іронічна драма «Амазономахія» О. Миколайчука та фантастична «Зоряна мандрівка» різними планетами у Н. Неждани. Збірка містить драматургію для малої й великої сцени, п’єси для лялькового театру. Тож спектр «Драмовичка» дуже різноманітний.
Загалом, останнім часом почастішали нові книжки та інші проекти сучасної драми, зокрема ціла серія антологій та авторських збірок у драматургічному відділі НЦТМ імені Леся Курбаса. Але донедавна всі вони стосувалися дорослої аудиторії. Натомість п’єси для дитячої публіки надруковані в нас уперше! Це виглядає парадоксально, адже попит у такої книжки найбільший — і дорослі театри, і ТЮГи, і лялькові, і музичні, а ще аматорські та дитячі студії.
Нині суттєво бракує драми і у шкільній програмі, адже діти віддають перевагу пригодам, а не описам природи. Та особливо абсурдно це виглядає для іноземців, адже саме дитячу драматургію і театр зазвичай підтримує держава найбільше — дотаціями, конкурсами, грантами. Тільки не в Україні... Історія створення цієї книжки нагадує детективний роман із численними перипетіями. Упорядники антології — співробітники драматургічного відділу Надія Мірошниченко, Олег Миколайчук і Ярослав Верещак — зізналися, що жоден проект не давався їм так довго і складно. Були конкурси, майстер-класи, круглі столи, але сам друк книги зривався. Особливо вразив той факт, що навіть після того, як знайшли кошти на видання, їх два роки блокували на рахунку Центру Курбаса з суто бюрократичних причин. Тобто держава не тільки не сприяла фінансуванню цього проекту, але ще й стала на заваді її виходу...
У передмові автори концепції пояснили, що хотіли вкласти в назву «Драмовичка» розуміння, що є справжнім оберегом української сцени. Адже надзвичайно важливо, яким буде перший образ театру для дитини — вторинним і музейним чи оригінальним і сучасним. І значення цієї книжки для маленьких, напевно, немаленьке, бо його вектор спрямований у наше майбутнє.
