Митець використовує комбіновану техніку: бере за основу акрилові фарби, а зверху ще раз виписує олійними. «Для мене дуже важливо досягти певного світіння кольору у своїй роботі. Якщо казати коротко, моє кредо в колористиці таке: світло — це колір, а колір — це світло», — наголошує художник.
Досягнувши максимальної насиченості кольору, Євген Лещенко любовно виписує не лише композиційний центр своїх картин, а й усі деталі другого плану, кожен пуп’янок, квітку, листочок і комаху. Усе перебуває у стані статики й рівноваги, на картинах, які деколи сягають чималих розмірів, немає жодного невиписаного сантиметра. «Є серія картин, де намальовано квіти, яких не існує у природі, і я вигадую певний симбіоз — нові форми, а є й цілком реалістичні квіти, як, приміром, у картині «Радість цвітіння». А іноді трапляються й парадокси, коли невеличкий персонаж, наприклад метелик, сягає велетенських розмірів. Мій стиль paradise art почав складатися з картини «Мрії, що тануть», утім, як зразок цього стилю вельми показова пізніша картина — «Світ Кота», — каже Євген Лещенко. До речі, полотно «Світ Кота» визнано найкращим на Міжнародному бієнале живопису, за нього Євген Лещенко здобув гран-прі...
Нині художник мешкає в заміському будинку під Кривим Рогом. «Я відлюдник, — каже Євген Лещенко. — У своїх картинах створюю світ, близький моїй душі».
Євген Лещенко закінчив Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури, член Спілки художників. Ще в 1970-х, у період студентства, він почав малювати дуже яскраві роботи під впливом народного мистецтва, яких у застійні часи не сприймали. У пошуках власного бачення художник створив оригінальний стиль, який пізніше, під час виставки його картин в Америці, дістав назву рaradise art.
Нині картини майстра — у приватних колекціях Росії, Франції, Великобританії, США, Канади, Японії, Чехії, Німеччини, Голландії та Швеції, а виставки з успіхом відбуваються в Києві, Лондоні, Парижі, Нью-Йорку, Чикаго, Торонто, Вашингтоні, Бонні.
Свій живопис Лещенко вважає найточнішим і найтоншим відображенням внутрішнього стану душі — це світ, який зачаровує і глядача. «Я хочу там жити», — сказала маленька дівчинка, захоплено розглядаючи картини митця. Те ж саме враження справляють його картини й на дорослих глядачів, і на професіоналів мистецтва.
