На свою «Енеїду» глядач чекав давно. Власне, директор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша Олександр Книга не приховує того, що режисер Сергій Павлюк звертався до нього з проханням поставити цю виставу ще три роки тому. Утім, керівництво театру зволікало з постановкою, бо не мало коштів (а робити з класичного твору «прохідну» виставу не хотіли — не було такого бажання). І от навчившись заробляти гроші, у Херсоні поставили найбільш масштабну й вартісну виставу за роки незалежності України. «Енеїда» обійшлася театру в понад 250 тисяч гривень! Автори вважають цю постановку знаковою, яка здатна розважати і водночас виховувати українців свідомими громадянами.
— Поїздивши по світу й оцінивши рівень європейських театрів, ознайомившись із репертуаром закордонних театрів, які приїздять у Херсон на Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії», я прийшов до висновку, що Україна сьогодні цікава світові, передусім своєю національною ідентичністю. У нас прекрасна культура, історія, чимало унікальних традицій — і театр мусить брати це на всеозброєння, — розповів «Дню» директор театру Олександр КНИГА. — Тому в Херсоні цей рік, 2013-й, ми оголосили «Роком українського театру». Розпочинаємо виставою «Енеїда», якою, по суті, Іван Котляревський понад 200 років тому показав світові український колорит та культуру. Наразі шукаємо ще хороші сценарії, зокрема дитячу казку, також обов’язково зробимо наступну новорічну виставу «Ніч перед Різдвом» на національному матеріалі.
СЕРЙОЗНЕ ВИДОВИЩЕ У ФОРМАТІ ЛЕГКОГО ШОУ
Херсонський театр далеко не першопроходець у постановці «Енеїди». За мотивами твору Івана Котляревського вистави уже ставили театри Києва, Полтави, Донецька, Миколаєва та інших міст. Своєрідним взірцем того, як потрібно сценізувати твір Котляревського, вважають «Енеїду» від режисера Сергія Данченка, яку він 1986 року поставив у Київському театрі імені Івана Франка, запросивши на головну роль Енея Анатолія Хостiкоєва, а слова від автора читав Богдан Ступка. Також оригінальні постановки цього твору запропонували глядачам Полтавський обласний український музично-драматичний театр ім. М. Гоголя (режисер Юрій Кочевенко) і Донецький український музично-драматичний театр (режисер Віктор Шулаков). До речі, остання вистава 2002 року стала лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка. Утім, хай би скільки театрів ставило цю класику, а кожен режисер — оригінальний інтерпретатор, тому має право на сценізацію твору за власним баченням. Як наслідок, «Енеїда» по-херсонськи вийшла яскравою і вже знайшла свого глядача й вимогливого критика.
Для режисера Сергія Павлюка це не перша робота на національному матеріалі. У його виставах «Страшна помста», «Вій», «Наталка Полтавка» простежується вироблення авторського художнього стилю, який в «Енеїді» до певної міри досягнув апогею. Уже на початку вистави режисер пропонує глядачам відчути тяглість історії та зв’язок поколінь, починаючи «Енеїду» піснею Григорія Сковороди «Всякому городу нрав і права». З перших хвилин публіка налаштовується на серйозне видовище, але у форматі легкого та яскравого шоу. Текст автора розповідає Козак Мамай. Взагалі, за режисерським задумом, Мамай — символ українського козацтва — з бандурою в руках переповідає сучасникам давню легенду про одного зі своїх побратимів — козака Енея. По суті, це «Енеїда» не Котляревського, а Мамая — зі своїми акцентами, спрощеним (ніби в переказі) сюжетом та адаптованим текстом.
Зробити з класики сучасну виставу, яка була б цікавою передусім для молоді, Павлюку вдалося, об’єднавши в «Енеїді» найкращих артистів херсонської трупи: Енея зіграв Олександр Мельник, Козака Мамая — Сергій Кияшко, Анхіза — Анатолій Толок, Юнону — Ружена Рубльова.
Прекрасні декорації, колоритний український костюм, незвична хореографія та захопливі сцени битви козаків (у творчому переосмисленні Павлюка), зокрема через насичення художніми деталями і спрощення оригінального тексту, дійство видається модерною вражаючою казкою. І як кожна хороша казка, «Енеїда» має глибокий підтекст.
— Політики у виставі оминути не вдалося. Вона закладена самим Іваном Котляревським. Минуло понад двісті років від часу написання «Енеїди», а вона й досі актуальна: бюрократія, хабарництво, безвідповідальність — усе це проявляється у виставі. Я нічого не вигадував, — розповів «Дню» Сергій ПАВЛЮК. — Взагалі по життю я — аполітична людина. Але, говорячи про ухвалений «мовний закон» — головне політичне рішення минулого року, я розумію, що це безглуздя! Політики, які говорять про утиски російської мови у країні, часто посилаються на Херсон, Донецьк чи Одесу як стовідсотково проросійські регіони, а ми в Херсоні беремо і ставимо цілком проукраїнську виставу. Це виклик! Але виклик не лише недолугим політикам, а найперше самим собі та людям, які нас оточують. Цією виставою ми апелюємо до українського українця. Ми ніби кажемо: якщо ти живеш у цій країні, то повинен шанувати традиції, мову, культуру. Звісно, говорити, що Херсонський театр щось змінить цією виставою в Україні, не доводиться. Але факт залишається фактом — у нас вийшов український театральний «продукт». Він створений у Херсоні — українським режисером та акторами, на українському «національному матеріалі». І, як бачимо вже з прем’єрних показів, цікавий українському глядачеві.
ГЕРОЯМИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ, НИМИ СТАЮТЬ!
За словами виконавця головної ролі артиста Олександра Мельника, творчий колектив намагався виставою дати зрозуміти глядачеві, що ми, українці, не шануємо своєї історії, культури, родословної; соромимося того, чим маємо пишатися.
— Наша вистава — ніби така собі історія успіху простого українця. Такі приклади успіхів сьогодні вельми потрібні. Судіть самі: доки боксер Олександр Усик не переміг на Олімпіаді й так-сяк не затанцював гопака — не було моди на оселедці на голові. Щойно він переміг — молодь одразу зрозуміла, що це наш колорит, своя національна фішка і цього не слід соромитися; навпаки, цим ми цікаві одне одному і світу, — зазначає Олександр МЕЛЬНИК. — Режисер не став робити з Енея головного героя в класичному розумінні. На перший погляд, перед глядачем постає простий українець, який разом з побратимами блукає по світах у пошуках кращої долі. Складається враження, що за нього взагалі все вирішують боги з Олімпу та обставини. Але якісно від інших сучасників Енея відрізняє те, що в найвідповідальніший момент він здатен на вчинок. Ми показуємо глядачеві, що героями не народжуються, ними стають! Чому «Еней» у нас перемагає? Не тому, що він сильний, відважний, спритний. А тому, що з’являється його батько, котрий пояснює, як правильно жити. Відчутний зв’язок поколінь. Батько каже йому: сину, ти ж українець, мусиш пам’ятати своє коріння і шанувати культуру. Еней перемагає лише тому, що готовий слухати й чути свого батька. До речі, грати Енея дуже важко. Складність ролі полягає в тому, що за словами тексту сховатися не можна. Потрібно грати серцем і душею. У мене, як у головного героя, текст, по суті, лише в кінці вистави. Емоціями, жестами, поведінкою я показую глядачам зі сцени, що насправді переживаю в собі, наскільки це для мене важливо.
Директор театру Олександр Книга каже також, що, здобувши високу оцінку вистави від херсонських глядачів, планує повезти «Енеїду» в гастролі по всій Україні, зокрема в Полтаву, Кіровоград і Київ.
...У Херсонському театрі існує повір’я: якщо директор на здачі плаче — вистава вдалася. На прем’єрі «Енеїди» Олександр Книга таки не втримав своїх емоцій та розчулився. Херсонські служителі Мельпомени вірять, що це добрий знак.
ВРАЖЕННЯ
Олексій БЕЗГІН, професор, ректор Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого:
— Загалом прем’єра відбулася. Хоч є певні зауваження. На мою думку, дещо повільний темпоритм вистави, вона дещо затягнута, але, напевно, з часом усе має стати на свої місця. Є цікаві акторські роботи (зустріч із відьмою, перед тим як йти в пекло), режисерські знахідки — Сергій Павлюк, однозначно, здібний режисер. Під час перегляду я зробив для себе певні порівняння цієї постановки з чудовою виставою «Енеїда» франківців видатного режисера Сергія Данченка, яка багато років була візитівкою українського театру. Як на мене, ці вистави у чомусь перегукуються, зокрема, картини сценічного бою козаків. Є певні знахідки і в художньому рішенні вистави. Загалом, вистава уже знайшла свого вдячного глядача.
Алла ПІДЛУЖНА, театральний критик:
— Твір Івана Котляревського «Енеїда» — зразок української народної мудрості. Тому зрозуміло, що кожен справжній театр хоче мати її у своєму репертуарі. Сергій Павлюк, який поставив свою «Енеїду», на мою думку, входить у п’ятірку кращих молодих українських режисерів. Уважно переглянувши виставу, розумію, що за допомогою надзвичайно цікавих режисерських рішень та образних метафор йому вдалося втілити свій творчий задум, надавши «Енеїді» нового дихання, зробивши її напрочуд цікавою, самобутньою виставою. Тут перед глядачами постає, по суті, художнє втілення образу сучасної України. Багато хто порівнює цю виставу Херсонського театру з «Енеїдою» режисера Сергія Данченка, яка стала вже театральною легендою. У цьому порівнянні «Енеїда» Данченка була відображенням періоду сподівань українського народу на свою незалежність. У тій виставі актори показали героїчну Україну. Нинішня «Енеїда» Павлюка — художній результат двадцяти років незалежності нашої країни.
В’ячеслав БІЛИЙ, перший заступник голови Херсонської обласної державної адміністрації:
— Мене зачарувала «Енеїда». Уже з перших сцен в уяві почали відроджуватися дитячі спогади: як бігали малими до театру, як у школі вдумливо вчитувалися в «Енеїду» Івана Котляревського. До речі, уривки з цього твору, який школярем учив напам’ять, знаю й досі. Ця вистава викликає позитивні асоціації, змушує замислюватися про своє коріння.
