Частина перша.
Як це було.
Шановний читачу! Цей маленький літературний етюд — про
радіо. Про тих, кого ви чуєте, але не бачите; кому ви час від часу аплодуєте
або кого лаєте, на чому світ стоїть, але головне — не перемикаєтеся на
іншу хвилю. Герой зарисовки — радіо «Зет», 104,6 МГц. Привітайте нас —
ми на це заслужили (принаймні так гадає більшість із «зетівців»). Нам виповнився
рік, і нам є що сказати.
Все хороше починається з ідеї або мрії, як кому зручніше.
Це стосується і створення радіостанції. До березня 1998-го така ідея дозріла,
а мрія потихеньку почала збуватися. Знайшлися й люди з грошима, щоб все,
що мріялося — збулося. Хоча виходити на радіоподіум сімнадцятими — ризиковано.
Ризиковано тим, що дуже важко обійти тих, хто роками утеплював собі місце
й без бою його не здасть. Але рішення було прийняте, сили, уми й таланти
— мобілізовано, варіанти — прораховано, і результат не змусив себе чекати.
28 березня 1998 року позивні радіо «Зет» почули всі ті, хто випадково (або
навмисно) настроїв свої приймачі на 104,6 ФМ.
Частина друга.
Чим брати.
Всі, хто коли-небудь мав щастя (або нещастя) познайомитися
з роботою засобів масової інформації (а особливо недержавних) зсередини,
знають, що для подальшого процвітання треба з боєм відвоювати, а потім
весь час утримувати своє місце під сонцем. І залежить це від власного обличчя.
У цьому випадку ми говоримо про радіо. Відрізнятися — легко, але щоб цю
відмінність полюбили слухачі — важкувато. Радіо «Зет» 104,6 ФМ зробило
ставку в серйозному — на спорт та інформацію, в розважальному — на легку
і популярну музику. Але все це мертве без людей. А кадри, як відомо, вирішують
все. І тут ставку також зробили — на професіоналізм, доброчесність, працездатність
і почуття гумору. Ті, хто слухає радіо «Зет», переконуються в цьому щодня.
І все це вистрілило і влучило в десятку.
Частина третя.
Ми — це звучить гордо.
Сказати, що радіо «Зет» — колектив однодумців, значить
помилитися. Хоча в пориві бути першими серед київських радіостанцій — єдині
всі, кожен із працівників радіо бачить свій внесок у досягнення загальної
мети по-своєму. Пояснення просте, для одного радіо — це наркотик, для іншого
— засіб самовираження й задоволення самолюбства, для третього — заробляння
грошей. Але, нагадаю, всі, хто працює на радіо «Зет»,— професіонали. А
значить, вони знають, що робити і як це зробити краще за інших. Тепер від
загального перейдемо до окремого.
Частина четверта.
Особи — 1.
Радіо «Зет» зробило велику ставку на спорт — як-не-як,
а спорт — це не політика. Спорт люблять усі або майже всі. А в київському
ефірі спортивну нішу було не до кінця заповнено. І зробити це, потіснивши
деяких колег і конкурентів, довелося радіо «Зет» в особі відомого спортивного
журналіста, майстра спорту Олександра Липенка. Його голос знають, його
новин чекають — до нього звикли. А це вже успіх. Сам Олександр Анатолійович
так пояснює свою популярність: «Популярний не я, популярне радіо, яке віддає
перевагу спортові. А в Києві спорт люблять усі. Адже це наш продукт, вітчизняний.
І на відміну від усього іншого — він висококласний. Я кажу про динамівців
Києва в футболі, Олену Зубрилову — в біатлоні, Олександра Багача — в штовханні
ядра або про Сергія Бубку в стрибках з жердиною. Ці спортсмени стали візитною
карткою нашої країни. Впевнений, що багато хто дізнався про існування України
саме за їх спортивними подвигами.
Я про це просто розповідаю. Сподіваюся, що слухачам це
подобається. Тим більше, що практично ніхто в радіоефірі не виходить з
прямими репортажами з-за кордону, з місця подій». Раніше Олександр Липенко
працював соло. Але віднедавна йому допомагає Костянтин Дульцев. Можливо,
світ спортивної журналістики скоро дізнається й про це ім’я.
Частина п’ята. Особи — 2.
Новини — це наше з вами життя. Володієш інформацією — володієш
світом. Переконувати вас у цьому не має сенсу. А ось знайомити раніше за
всіх з тим, що твориться в столиці, Україні і світі — це завдання, яке
ми вирішуємо. І вирішуємо успішно. Інформаційна служба радіо «Зет» поставила
собі за мету до 2000 року стати службою, яка знає ВСІ новини і дізнається
про них першими. І, звичайно ж, наші слухачі також знатимуть їх першими.
До речі, ми ризикнули робити деякі випуски новин англійською мовою — вийшло.
Схемні герої інформаційного фронту радіо «Зет»: Сергій Ковтуненко, Наталя
Зварич, Ірина Форманюк, Євгенія Миропольська, Оксана Іваниченко та Юрій
Гіллер. Оплески.
Радіо без музики начебто також недоробка. І на радіо «Зет»
ми розуміємо це як ніхто. Всіх музичних ведучих на «Зеті» відрізняє рідкісна
за сьогоднішніми мірками риса — смак. Але доводиться поряд зі смаком додавати
й кон’юнктуру — цим забезпечується комфортність для слухача, кожний знаходить
на 104,6 своє. По-іншому просто не можна: не зацікавиш — не буде й слухача.
А значить, не буде ні морального, ні матеріального задоволення. Спробую
декількома словами змалювати наших ді-джеїв: суворо-стильний Євген Жигун,
влучно-ущиплива Вікторія Мелковська, витончено-манірна Наталі (Наталя Лук’янець),
безшабашно-пустотлива Поліна Башкина та свята простота — Олександр Лірчук.
Ось такий дамсько-джентльменський набір — на будь-який смак.
Також не можна обійти увагою наше молоде покоління. Програма
«Зет рілекс», яку ведуть Ганна та Аліна Завальські, вносить свій колорит
у вечірній ефір. До речі, ведучих цієї програми ви вже добре знаєте — це
солістки популярної групи «Капучіно». Разом з професіоналами часто працюють
Катруся і Дмитрик — наше підростаюче покоління. Світ дорослих очима дітей
— це дуже цікаво!
Частина шоста.
«Автора, автора!»
Чим звичайно пишається кожна радіостанція, котра поважає
себе? Звичайно ж, власним продуктом — тим, що допитливі уми цієї ж радіостанції
змогли вигадати і втілити в життя. Радіо «Зет» у цьому спискові — на особливому
місці. У нашому ефірі таких авторських передач — 12. Старожил — щоденна
програма Сергія Ковтуненка «Поза законом», яка разом із радіостанцією також
відзначає свою річницю. Цю передачу про бандитів та міліціонерів люблять
усі. А про кримінальні авторитети багато хто знає не з чуток. Так само
ровесник станції й програма Володимира Алмашина «Темна кімната» — кошмари
у вечірній час. Виявляється, багато хто з наших слухачів любить полоскотати
собі нерви на сон грядущий. У славній когорті авторських програм: «Ліга
чемпіонів» і «Офсайд» Олександра Липенка, «Лікар ЗЕТ» Оксани Корсун і «Зет-поради»
Ірини Форманюк, «Дівичник» Наталі Лук’янець, «Особи» Сергія Ковтуненка,
«Знак запитання» Володимира Алмашина та «Співочі діалоги» Сергія Мороза.
А до 2000 року їх число подвоїться. Крім усього іншого, радіо «Зет» має
намір відродити минулу славу радіопостановок. Ми сподіваємося, що нашому
поколінню, що, на жаль, мало читає, це допоможе хоч трохи збагатити знання
літератури.
Частина сьома.
Без них як без рук.
У створенні будь-якої радіопрограми на радіо «Зет» бере
участь як мінімум дві людини. Перші — «голосисті» творці (про них ми говорили
вище), а другі — таємничі безмовні. Це — звукорежисери. Радіо — структура
хитра: багато електрики, техніки, а це означає, що творцям, котрі часом
не вміють цвяха в стіну забити, зі всім цим не справитися. І тут на допомогу
приходять мурашки-звукорежисери. Їх уміння — це 50 % успіху ведучого. Безмовна
гордість радіо «Зет»: Ігор Резанов, Андрій Радюк, Ігор Форманюк, Костянтин
Поліщук, Дмитро Уймін.
Частина восьма.
Належне.
Про них чомусь прийнято говорити не так як про інших. Ви
здогадалися — це начальство, кермо й бензин нашої справи. Без засновників
і директорів в історії ще не утворювалося жодне підприємство. Радіо «Зет»
— не виняток. Ми, працівники цієї славної радіостанції, хочемо з газетних
сторінок засвідчити свою повагу всім тим, хто береже і піклується про наш
добробут і благополуччя, хто витрачає на нас свої кращі роки, нерви і гроші,
хто з надією дивиться в майбутнє й не шкодує про те, що вплутався в цю
сувору, хитру, але цікаву штуку — організацію комерційного радіо.
Частина дев’ята.
Побажання ВСІМ!
Читачі й слухачі! Читайте газети та слухайте радіо «Зет».
Це облагороджує та вселяє надію, що далі буде краще. А якщо не буде, то
не ми в цьому винні. Повірте нам. Ми бажаємо всім тільки добра, радості,
здорового способу життя, чудового смаку та відмінного апетиту!
Частина десята.
Хвалебна.
Ось таке воно, радіо «Зет», яке 28 березня відзначає свою
річницю. Радіо «Зет», на якому працюють загадкові, але цікаві люди. Радіо
«Зет», яке відрізняється від інших лише тим, що дарує всім шанс дивитися
на світ з усмішкою інтелігента.
Радіо «Зет», ЯКЕ ЛЮБИТЬ ВАС
