У «Карпатському вернісажі» глядачі познайомляться з оригінальними роботами чернівецької художниці Людмила Богдан. Вона закінчила Вижницьке художнє училище декоративно-прикладного мистецтва, відділення художнього ткацтва; вчилася у таких знаних педагогів, як Людмила Агеєва, Іван Баричев, Валерій Жаворонков, Едуард Жуковський, Володимир Куров, Петро Лемський, Валерій Лендел, Анатолій Скиба. Нині Людмила Богдан працює у техніці акварелі. Часто бере участь в художніх виставках на Буковині.
Перша виставка майстрині відбулася три роки тому (разом з художником-керамістом Сергієм Білопольським). А у 2006 р. було відкрито її другу персональну виставку у Чернівецькому художньому музеї. Витонченість смаку і почуття стилю пані Людмила взяла від мами, а поетичність і любов до малювання сприйняла від тата. Богдан навчалася у радянські роки, коли у мистецтві панувала монополія на соціалістичний реалізм. Та її педагоги прищеплювали студентам любов до української народної творчості та відкривали майбутнім митцям широко невідоме у нас в країні новітнє світове мистецтво. Людмилу причарувала заповідна атмосфера Вижниччини, де все рясніло красою: гори, смереки, вишиванки, писанки з ліжниками... Та минуло відтоді понад 30 років. Потім у Людмили Богдан були роки роботи у художніх майстернях в Івано-Франківську та Чернівцях, де вона працювала художником по промисловій графіці. Виконувала виробничі роботи, розписувала вітражі, писала дитячі портрети... і на довгий час забарилась до неї справжня творчість.
І от протягом кількох останніх років відвідувачі мистецьких виставок та експозицій українських фольклорних свят мають задоволення оглядати акварелі чернівецької художниці Людмили Богдан. Вже ранні її натюрморти були забарвлені щирим замилуванням автора витворами народного мистецтва Гуцульщини та Буковини. В низці творів спостерігаємо хвилююче зацікавлення художниці у зображенні квітів і фруктів, писанок, керамічних кахлів, посуду і свічників. Вдалися майстрині золотаво-зелені «Гутеї», напоєні щедрим осіннім сонцем яблука з грушами в «Осінньому натюрморті» і ошатні квіти з фруктами у натюрморті «Святковий»... Та найбільш вільно Л. Богдан почувається у царині народної орнаментації та фольклору, тяжіє до створення близьких їй композицій лірико- оповідного плану властивих гобеленному ткацтву. Напевно тому пані Людмила називати свої акварелі фольклорним або декоративним живописом. Вона набуває майстерності і з часом більш вільно узагальнює форму, свідомо уникає графічної сухості зображення. Нині майстриня відпрацьовує прийоми поєднання площини з об’ємом аби увиразнити звучання площинно-декоративного ладу композиції об’ємно-просторовими ефектами. Акварелі Людмили Богдан набирають вигляду розгорнутих композицій, всуціль вистелених мотивами народного орнаменту. Промовисто виглядає їх площина, яка утворена незліченними барвистими розетами, ружами, сонечками, писанками разом із стилізованими зображеннями квітів та пташок, трави та метеликів. У цю щільну канву немов вплетені чарівно-зажурені красуні та загадково-прекрасні вершники («Гірський легінь», «Сон нареченої»). Автор разом із глядачами захоплено радіє урочистій красі у своїх композиціях — «Пасхальні мотиви», «Зелена гора» та «Вершник щасливої звістки».
Часто предметом зображення виступають мистецькі і естетичні уподобання художниці. Закохана у рукотворне тепло і синьо-брунатне сяйво косівської кераміки, вона створює чудові композиції: «Свято в Карпатах», «На свято в Косів». Людмила з насолодою вводить в свої твори класичні елементи українського квіткового орнаменту та дивовижних звірів Марії Приймачено, яка обожнювала все живе («Пташка заховалась», «Зачарована Галя»). Богдан звертається і до традиційних гуцульських та буковинських орнаментальних мотивів, які споконвіку є символами світобудови, сонця і родючої землі. Вражаючою енергією заряджені її композиції із зображеннями «Древа життя» та двох оленів, колеса-сонця та сирних коників. Аркуші «Рух і спокій», «Пісня гуцула», «Смуги», «Гуцульське сонце» — це щира зачарованість непорушним колообігом природи і уславлення життєдайності сонця —«личенька Господнього». Подібна темпераментна інтерпретація щедрої природи, таке пристрасне забарвлення образу етнічно-фольклорною знаковістю воістину бентежать.
Відрадно, що творча активність художниці стрімко зростає, і з кожною наступною композицією Людмила Богдан розгортає частинку неосяжного сувою, аби показати нам, яким прекрасним садом- візерунком квітне життя.
