Остання робота популярної співачки — «Дика енергія. Лана», яку вона презентувала в Києві й у гастрольному турі Німеччиною, є експериментом і творчим пошуком (наша газета писала в №97 про презентацію її сингла та відео). Руслана Лижичко намагається поєднувати діяльність народного депутата Верховної Ради й творчість. Як переможницю Міжнародного конкурсу естрадних виконавців «Слов’янський базар у Вітебську» (гран-прі вона завоювала в 1996 році) її запросили до Білорусі, де сьогодні закінчується ювілейний ХV фестиваль. Перед її від’їздом «Дню» вдалося поговорити зі співачкою та з перших вуст дізнатися, чи не розчарувалася вона в політиці, в якій є новачком; які уроки варто винести Україні, готуючись до «Євробачення-2007»; чим співачка та депутат займатиметься найближчим часом?
ПРО ЕКСПЕРИМЕНТИ
— Творчій людині не можна зупинятися, треба постійно перебувати в пошуку, і навіть знайшовши свою нішу на естраді, доводиться щоразу шукати нові рішення, — вважає Руслана. — «Дика енергія. Лана» — експеримент, і я розумію, що не всі задуми мені вдалося реалізувати. Кліп і пісня — перші «ластівки» майбутнього великого літературно- музичного проекту. Я рада, що в нашу творчу команду ввійшли чудові українські письменники-фантасти Марина та Сергій Дяченки. «Дика енергія» — так називатиметься мій майбутній альбом і концертна програма. Нині, крім музичного матеріалу, наша команда працює над сценічним втіленням нового шоу. Є плани зняти художній фільм, в основі якого буде роман фантастів Дяченків. Мені приємно, що всі ноу-хау, придумані для програми, є українськими знахідками. «Дика енергія» задумана як незвичайне шоу, складне в технічному сенсі (спецефекти, декорації), з оригінальною музикою, танцями, костюмами. Гадаю, що ті, хто мене запам’ятав із «Євробачення-2004» із «Дикими танцями», будуть дуже здивовані метаморфозами не тільки в новому іміджі, але й у подачі матеріалу. До речі, не всі сприймають синтетика-Лану. Але мені дуже цікаво спробувати щось нове, а пошук й експеримент є рушійною силою творчості кожного артиста... Наш драйв ми передали глядачам (фрагменти майбутнього шоу презентували в Німеччині) і, судячи з реакції публіки, ми на правильному шляху. Критики вже стали порівнювати «Дику енергію» з «П’ятим елементом», «Матрицею», а Лану з героїнею Мили Йовович. Ми пішли на сміливий експеримент і все робимо не так, як інші, як заведено в шоу- бізнесі. Хтось із глядачів здивується, хтось зрозуміє, а хтось зниже плечима та скаже — нащо придумувати щось ще, якщо вже є розкручені й досить успішні «Дикі танці». Цей проект не закритий, він трансформувався в «Дику енергію».
«Дикі танці» — не просто бренд, а музичний напрямок. Новий проект не лише ввібрав у себе фолк-, рок-, соул ,поп-, але й техномузику. Він розрахований не лише на молодь, а на всіх, хто захоплюється літературою, любить читати фантастичні романи. У фундаменті майбутнього альбому лежить книжка подружньої пари Дяченків «Дика енергія. Лана» — з потужним філософським підтекстом, у якому автори розмірковують про майбутнє людей, землі, енергетичну кризу, глобальні проблеми, з якими доведеться зіткнутися людству. Ці складні питання подані в захопливому жанрі фентезі.
ПРО ПОЛІТИКУ
— Багато років я була абсолютно аполітичною людиною, — зізналася співачка, — але помаранчева революція змінила не лише мене, а й Україну. Я не шкодую, що зайнялася політикою. З подивом для себе відкрила, що там вирує стільки пристрастей, що нашому шоу-бізнесу таке навіть не снилося. Але якщо хочеш домогтися результату, то піддаватися емоціям не можна. Треба до кожного слова ставитися виважено. Часом у багатьох депутатів здають нерви, а такі зриви не йдуть на користь справі... Я розумію, що люди хочуть стабільності. Їм набридло, що Україна постійно хитається то праворуч, то ліворуч. Я вважаю, що наша країна повинна йти демократичним шляхом, а істерика в політиці — недозволена розкіш...
Мені здається, що я як депутат зможу бути корисною. Хочеться, щоб наш нинішній депутатський корпус почав активно працювати. Поки ж, на погляд обивателя, парламент — це така собі сіра маса. Вважаю, що депутат повинен володіти харизмою та представляти інтереси конкретних верств нашого суспільства. Базовими для себе вважаю питання євроінтеграції та молодіжної політики. Останні два роки я фактично стала громадянкою Європи, виступаючи в різних країнах, і мені приємно, що за цей період про Україну більше дізналися європейці. Нам треба нести українську енергетику, піднімати наш імідж у світі. Майдан був потрібен, щоб зламати сильну стару адміністративну стіну, що заважала жити, дихати й розвиватися Україні. Звісно, хочеться, щоб демократичні зміни в нас відбулися швидше. Якщо ти займаєшся політикою, то насамперед думай про Батьківщину, — хоча це й звучить трохи пишномовно, але за суттю це правильно, — а не займайся саморекламою, задоволенням особистих амбіцій. Поки що Україну можна порівняти з возом, який політичні сили тягнуть у різні сторони, проте не визначивши, куди його тягти, ми так і не зрушимося з місця...
ПРО «ЄВРОБАЧЕННЯ»
— Уперше за піввікову історію Міжнародного конкурсу перемогла рок-команда з Фінляндії «Lordi». Критики вважають, що перемога монстрів на «Євробаченні» свідчить про занепад цього пісенного форуму. Я вважаю, що, поставивши на перше місце фінів, Європа продемонструвала, що вона пересичена «форматним продуктом», який протягом десятиліть їй показували на конкурсі, — вважає Руслана. — Це своєрідний глядацький протест організаторам «Євробачення». Мені здається, що останні два-три роки почався надлом конкурсу. Спершу «попсу» потіснила Сертаб Еренер із Туреччини, потім наші «Дикі танці». На «Євробаченні- 2005» в Києві грекиня Хелена Папарізу, виконавши «Мій номер — перший», і завоювавши гран-прі, вже була вторинна. Її пісню можна назвати попурі на турецько-українсько-грецькі мотиви. Папарізу отримала всього 230 балів, обійшовши мальтійку Кіяру всього на 38 балів. Цього року в Афінах «Lordi» одержали 292 бали. Перемога фінів — це виклик. Вони мали опинитися внизу або, якщо європейські телеглядачі вирішили «приколотися», то вгорі списку. Європейці пожартували, і як результат — монстри перемогли. «Lordi» отримали вищі бали в країн, які важким роком не захоплюються. Утім, фіни показали не важкий, а «нафталіновий» рок. У нас у Львові таку музику виконували на початку 1990-х років. Тоді це було свіжо, дивовижно, а нині їхні хриплі вигуки «Хард-рок, алілуя!» мали вигляд кличу ожилої мумії з мультику-страшилки. Моя оцінка фінів — нуль, але за оригінальність сценічного образу — 12 балів (вони зацікавили глядачів плащами-крилами, страшними масками, піротехнічними вибухами тощо). Перемога групи «Lordi» — це не кінець «Євробачення», а спроба оновити конкурс. Перефразуючи слова класика, можна сказати, що телеглядачі «Євробачення» зі сміхом прощалися зі своїм минулим... До речі, якщо ви згадаєте, то в Києві кожен другий конкурсант виступав із барабаном, по-своєму інтерпретуючи «Дикі танці», але це зовсім не означає, що на «Євробаченні-2007» почнуть копіювати фінів, і всі співаки, мов рокери, виходячи на сцену, розіб’ють свої гітари. Мені здається, що на наступному конкурсі виконавці не озиратимуться назад, обмежуючи себе рамками, трафаретами формату. Тому глядачі можуть чекати будь- яких несподіванок...
Формат зв’язує артиста, наче ланцюгами. Наприклад, в Україні, щоб твою пісню поставили в хіт-парад, треба надати форматний музичний продукт. Тому так багато звучить на радіостанціях і транслюється по телеканалах легкозрозумілої, дуже схожої одна на іншу пісенної продукції. Але я вважаю, що не треба зомбувати публіку. Слухачі хочуть слухати «живу» музику, а не субпродукт, нав’язаний їм медіа...
Хто представлятиме Україну на «Євробаченні-2007»? Це питання поки що відкрите. Можна послати «ВВ» чи Вірку Сердючку — вони точно серед конкурсантів не загубляться... До «Євробачення» треба готуватися заздалегідь, визначити стиль, продумати, яку пісню виконувати. Багато глядачів забувають, що це не вокальний, а пісенно-телевізійний конкурс. Тут навіть не скільки пісня перемагає, скільки телепроект. Що нині ТБ диктує, те й дивляться глядачі. Виконавець має показати в пісні міні-виставу, виділитися, запам’ятатися, сподобатися. А як ти цього досягнеш? Раніше казали, що «Євробачення» дивляться лише домогосподарки, але, судячи з перемоги фінів, це не так... Майбутньому конкурсанту треба привнести щось своє, оригінальне, зацікавити своїм номером глядачів. Можливо, варто провести конкурс серед композиторів, поетів, а не тільки серед виконавців, і тоді фортуна нам ще раз посміхнеться.
