У Києві відбувся концерт легендарної рок-групи "Скорпіонз"
Уже майже два десятиліття ця ефектна назва - на слуху меломанів. Обдаровані німці утвердилися на хард-роковій сцені з цілим букетом хітів. Тут були й жорсткі гримучі рок-н-роли, і сентиментальні балади, виконані доброю англійською і вельми мелодійні. По цей бік залізної завіси "Скорпи", як і вся хоч чогось варта західна музика, потрапили до "чорних" списків. Мабуть, тільки стійкою забороною можна пояснити те, що слава цієї групи, що до середини 80-х серйозно згасла на Заході, у СРСР трималася на незмінно високому рівні. Старіючі зірки, повною мірою скориставшись із сприятливого для них відставанням, одними з перших зарубіжних команд відвідали перебудівну Москву. Був повний успіх, особиста зустріч із Горбачовим та інші радощі. На хвилі вражень "Скорпіонз" склали пісню "Вітер перемін" - дуже швидко вона злетіла на вершини міжнародних списків популярності. Москва та Петербург ще не раз приймали улюблених музикантів. Київ, як у статусі "колоніального" міста, так і у стані незалежної столиці, залишався поза увагою. Нинішнім холодним літом і наш строк приспів.
У таких масштабних акціях не розмінюються на дрібниці. Задіяли Республіканський стадіон. Задовго до початку концерту рейсові автобуси випльовували до воріт Республіканського стадіону юрби фанатів. За турнікетами починалося царство пива, повітряних кульок та ЗМОПу. Формена давка відбувалася біля входів на нижній ярус. Досить скоро ці сектори були повними. Прийшло не менше від півсотні тисяч людей, що враховуючи погоду та літнє міжсезоння - чимало. Дивувала майже повна відсутність металістів: ніяких шкіряних курток, "косух", заклепок, жорстоких фізіономій. Народ зібрався різновіковий і не екстремальний ані за виглядом, ані за поведінкою. Втім, оголошений час початку концерту давно минув, а артисти не з'являлися. Простір перед сценою, відведений для танців і особливо бережений, заповнився вщент. Натовп, що нудився від нетерпіння, піднімав захоплений гамір з будь-якого приводу: від пробного миготіння софітів до маневрів сценічної обслуги. Міліція, пропустивши достатню, на її думку, кількість глядачів, позакривала входи до всіх секторів. Відвідувачі, що припізнилися, із купленими на кревні гривні квитками, марно апелювали до доблесної охорони. Далі - більше. Випивши спонсорське пиво, молодь рушила справляти природну потребу. Для цього доводилося перелазити високі паркани і закриті ворота. А ось спроби повернення наштовхувалися на суворе "куди лізеш?!" Наявність квитків, слізні крики на кшталт "я ж тут щойно був!" діяли слабо.
Близько 10 вечора трибуни, вочевидь пригадавши про пряме призначення Республіканського, почали скандувати клич футбольних болільників "Ки-їв! Ки-їв!" З'явилися жертви очікування: глядача із "стоячого" сектора забрала машина швидкої допомоги. Бідолаха так і не дочекався концерту, який розпочався із запізненням рівно на 77 хвилин (німецький містицизм у поєднанні з німецькою точністю?). Софіти вистрілили засліплюючим промінням, у динаміках загримів грім - пані та панове, "Скорпіонз"!
Довгоочікувані герої заграли жваво, видали поспіль декілька стрімких рок-н-рольних речей. Вокаліст Клаус Майне, у своєму далеко не юному віці, спритно пурхав сценою, роблячи іноді запаморочливі па. Маленький, гостроносий, у смугастому костюмі та ексцентричній шапочці, він сяяв доброзичливістю та привітністю, дуже далекими від звичного суворого вигляду важкорокових зірок. У живому виконанні видно сильні сторони "Скорпіонів". Високий чуттєвий вокал Майне у поєднанні та контрасті з гітарними пасажами Рудольфа Шеккера й створюють привабливе звучання групи. Незважаючи на близькість до хард-рокової сцени, Майне та компанія - природжені лірики. Це одна з тих рідкісних "важких" команд, у яких повільні мелодійні балади виходять краще, ніж напористі лобові композиції. На підтвердження того пролунала пісня "Holiday", яка зробила стадіон схожим на Чумацький шлях: у тисячах рук загорілися сірники, запальнички, ліхтарики, тисячі голів захиталися в такт сумній історії кохання. Концерт вибудовувався чітко, як за кресленням: порція швидких ритмів - і балада, знову декілька жорстких композицій - і знову розслабливий "мєдляк".
Ближче до опівночі люди, аж надто стурбовані транспортними проблемами, почали залишати стадіон - і багато чого себе позбавили. "Скорпіонз", видавши відчайдушний номер "Black out", пішли зі сцени. Глядачі вимагали продовження. Раптом у небі не спалахнув, а саме розцвів феєрверк. "Скорпіонз" повернулися, ознаменувавши нову появу гімном "I`m Still Loving You" - піснею, з якою німецькі хлопці увійшли до історії рок-музики. Стадіон встав. У небі палахкотіли дивовижної краси вогні і, як частина цього кольорового та звукового буяння, рівно, спокійно висів у небі майже повний місяць.
Крики щастя розносилися по околицях. Ось і в нас побували "Скорпіонз".
Краще пізно, ніж ніколи.
