Експозиція знайомить із українським футуризмом 1910 - 1930-х років у різних контекстах. Буде доречним, мабуть, вживати про цю виставку термін «авангард» хоча б паралельно до поняття «футуризм». Адже виставка (куратори – Вікторія Величко та Ігор Оксаметний) у десяти залах дає вельми широку панораму експериментального мистецтва першої половини двадцятого століття, і далеко не все там мало однозначний організаційний та естетичний стосунок саме до футуристів. Та й межі різних авангардних напрямів були приблизними. Об’єднувала їх увага до формалістичного експерименту, пошуки нової взаємодії з новою дійсністю індустріалізованої, прискореної, урбанізованої доби, а водночас увага до архаїчних і примітивних моментів, позірне заперечення (насправді, радше перекомбінування) багатьох елементів культурної традиції, зрощення жанрів, карнавальність тощо. Футуризм у цьому всьому був течією найбільш активною, деструкційною, епатажною, найбільш розвиненою, утвердженою та популярною в українських умовах.
«Футуромарення» демонструє різні вияви експериментального мистецтва. Найпомітніші тут, звісно, живопис і графіка з численних музейних і приватних колекцій. Твори як всесвітньо знаменитих художників та художниць на зразок Давида Бурлюка чи Олександри Екстер, так і тих, чиї імена доводилося наново актуалізувати або й узагалі повертати з цілковитого забуття (скажімо, Олександр Богомазов, Марія Синякова, Борис Косарев, Олександр Хвостенко-Хвостов, Василь Єрмилов тощо). Цікаві експонати «Футуромарень» на межі жанрів. Такі, як супрематичні вишивки Ніни Генке-Міллер.
Про театральний авангард розповідають фотографії з вистав, ескізи сценографії, костюмів, афіші, нечисленні авдіозаписи. Привертає увагу більш ніж скромна присутність авангардної музики на виставці – це свідчить не лише про меншу інтенсивність експериментів у тодішній українській музиці, ніж в інших мистецтвах, а й про недостатню висвітленість теми в інформаційному просторі загалом. Схоже, на «перевідкриття» нашої авангардної музики першої половини двадцятого століття, співмірне хоча б із «перевідкриттям» авангарду літературного, ще потрібно зачекати.
А от літератури на виставці «Футуромарення» вистачає: і раритетні книжки, і журнали (як «Нова Генерація», так і, скажімо, радше конструктивістський «Авангард»), і портрети визначних авторів. До речі, це як фотопортрети, так і живописні, зокрема дещо зі знаменитої та частково втраченої портретної серії Анатоля Петрицького. Є тут і речі, синтезовані вже з сьогоднішньої перспективи, як-от авдіовідеоінсталяція «Поезомалярство»: відеозапис читання окремих віршів Семенка (безперечного лідера українського літературного футуризму) в поєднанні з рухами літер і геометричних просторів. Іншим прикладом подібної міжчасової інтерференції є підвішений догори ніжками рояль у першій залі – він нагадує про аналогічну інсталяцію 1914 року, що скандалізувала тогочасну київську публіку. Або інтерактивна модель проєкту грандіозного Театру масової дії, що його збирались, але не збудували в Харкові в 1930-ті. Можливістю покрутити картинку будівлі особливо радо користуються наймолодші гості виставки.
Можна побачити на «Футуромареннях» і реалізовані архітектурні задуми – насамперед численні хрестоматійні зразки радянського конструктивізму на зразок харківського Держпрому. А експериментальне кіно представлене здебільшого постатями Дзиґи Вертова, який кілька років працював в Україні, Євгена Деслава (Слабченка), українця, який знімав авангардні фільми у Франції та Іспанії, а також, звісно, Олександра Довженка. Останній, зокрема, фігурує в колоритній фотосерії Бориса Косарева, присвяченій зйомкам «Землі».
Варто згадати досить докладні й інформативні анотації, що подекуди доречно переходять у есеїстичні розмисли – зокрема, над розвитком і видозмінами авангардного мистецтва, його інтернаціональністю на тлі помітних національних шкіл і явищ, історією постання і ґвалтовного знищення в радянських умовах. Виставка «Футуромарення» стала також і простором для різноманітних подій. Це, наприклад, перформанс композиторки Алли Загайкевич «Музика футуризму», концертна програма «Фокстроти» письменника Сергія Жадана та музиканта Юрія Гуржи, показ фільму «Будинок» Тетяни Кононенко та Матільди Местер про харківський Держпром тощо.
Виставка триватиме до 30 січня. «Футуромарення» можна назвати новим етапом поширення знань про український авангард. Етап, який настає після заборон і забуття середини двадцятого століття, після перших відкриттів наприкінці століття та дедалі активнішого повернення в 2000 - 2010-ті роки. Правду кажучи, не надто швидкий процес. Зате повільність, можливо, дає більше можливостей для роздумів і переосмислень чи бодай для уважного перегляду.
