На прем’єру «Богеми», де співала Ганна Нетребко, прибула вся європейська аристократія — і генетична, на чолі з принцесою Нідерландів Маргріт, сестрою королеви Беатрікс, і політична — обидва останні президенти Німеччини з дружинами, зазначають izvestia.ru. Недаремно програмка у «Богеми» важча і товща, ніж, скажімо, у «Кармен». Хоча, здавалося б, питома вага знаменитостей на сцені всюди однакова. У «Богемі», окрім Нетребко, співає Петро Бечала (Рудольф) і Массімо Кавалетті (Марсель). В «Кармен» — Магдалена Кожена в заголовній партії і Йонас Кауфман — Хосе.
На прем’єрі «Кармен» свистіли, а на прем’єрі «Богеми» зал божеволів! Слідом оживилась і критика. Хтось оголосив дует Нетребко з Бечалою «новою ідеальною парою», інші заговорили, що разом із прем’єрним шиком Зальцбурзького фестивалю Нетребко, нині австрійська громадянка, теж тепер символ Австрії.
Осторонь світсько-гламурних пристрастей залишається власне постановка «Богеми», де прекрасні голоси супроводжуються блідуватим, який звучить без нюансів, звучним оркестром (адже за пультом Віденського філармонічного — відомий Даніель Гатті, який очолював до нинішнього року оперу Цюріха). Та й режисерська робота Даміано Мікієлетто — зразок статики: всю увагу віддано голосам і майже немає поживи для зору.
Дію перенесено до нинішнього Парижа. Тут і величезна карта сучасного міста, і світлофори, і шосейні розв’язки, але все це тільки намічено і ні до чого — в художньому сенсі — не приводить. Художник Паоло Фантін міг би вигадати щось незвичайне, але його вистачило лише на третій акт: декорація — дорога, що різко злітає вгору, — вражає. Але раз режисер не ставив перед ним осмислених завдань, то й художник відбувається варіаціями на вільну тему.
Можливо, таким інтелектуально нейтральним і має бути вистава, поставлена заради зірок, тим більше що голоси Нетребко і Бечали здатні зачарувати. Головне, щоб зали були повні. Якщо квитки розкуповують до відкриття, а запитувати зайвий починають мало не зранку, — решта не має значення. Якість треба вимірювати фінансовим успіхом — це правило проникає в різні сфери життя.
За принципом «Богеми» зроблено чимало постановок у Зальцбурзі. Але установка на зірок проходить не завжди. Та сама «Кармен» поставлена професійною танцівницею Алеттою Коллінз, яка з певного часу стала також і оперним режисером. Її роботи з’являються на сцені Ковент-Гарден, але хороше портфоліо не рятує від провалів.
«Кармен» — простодушна ілюстрація до новели Меріме і подальшої її обробки лібреттистами. Пара зайвих танцювальних па, зі знанням справи введених Коллінз у виставу, не перетворює її на театральне видовище. І запізніла смерть Кармен (та помирає трохи пізніше, ніж приписано лібрето) не породжує витвору мистецтва. Втім, публіка «букала» на поклонах не лише режисеру. Дісталось і диригенту Саймону Реттлу, і особливо його дружині Магдалені Кожені. Звісно, та — не кращий вибір для головної партії. Вона може приймати еротично-манкі пози, але для Кармен їй бракує брутальності, вогню. Проте співає вона чесно і чисто, що вже тут так «букати»? Можливо, причиною подібного прийому стали всі сценічні обставини, а саме — історія сера Саймона. Він заявив, що його травневий виступ із Берлінським симфонічним оркестром на Зальцбурзькому Пасхальному фестивалі буде останнім. Крайнім же виявився не оркестр, а дружина диригента.
