Ажіотаж навколо нового фільму із серії «Зоряних воєн»
виказує у глядачів дитячу жадобу до романтики.
Доброго ранку, здрастуйте, смачного, пристебніть ремені,
щасливої дороги. Зореліт старого Лукаса вирушає в новий політ по двадцяти
роках штилю. Найвідповіднішим акомпанементом до цього польоту чомусь уявляється
«Ода до радості». Знову мільйони обіймаються й об'єднуються, стоячи в чергах
на цілком нову «Приховану загрозу», яка (от парадокс!) за сюжетом передує
епізоди, що вийшли в сімдесятих. Геть-чисто всі знову прагнуть побачити
великогабаритну казку про рицарів- джидаїв, інопланетних монстрів і про
міжгалактичних принцес. Усе це набуває характеру світової пошесті; закиди
з табору критики — мовляв, «Прихована загроза» значно поступається раніше
зробленому — витвережуюче не діють. Публіка продовжує ломитися, квитки
— продаватися. Розумне пояснення цього дати складно. Крім єдиного — усі
ми, потрапляючи до кіно, стаємо дітьми. Адже віра в життєвість картинок,
що рухаються на плоскому екрані, схожа на ті ігри, в які грав у дитинстві,
мабуть, кожен; а смерть і подвиги в них виглядають умисне тільки з боку
— ті, котрі самі грають, б'ються всерйоз. Здається, талант Лукаса в тому
й полягає, що він доволі точно зумів пригадати ці ігри з їхніми безкомпромісними
правилами — і запропонувати їх публіці.
Ефект виявився разючим. І головне, безвідмовним для всіх
часів. І ось уже зараз, пройшовши довгим шляхом розчарувань, людство знову
із захопленням пірнає у величезну космічну пісочницю — якщо й не вдасться
самим зіграти в пасочки із планет і зірок, то хоча б подивитися, як відчайдушно
це роблять інші.
Чомусь пригадався інший, присипаний зоряним пилом фільм,
вірніше, фільми, зроблені в ті ж 70-ті в іншій півкулі Землі. Маю на увазі
стрічки студії імені О. М. Горького «Москва — Кассіопея» та «Отроки у Всесвіті»,
що набули широкого розголосу свого часу, — наївна сага про те, як із десяток
московських школярів вирушають на далеку планету, щоб звільнити її з-під
влади роботів, що збунтувалися. Нині навряд чи хтось пригадає це кіно,
а тогочасні піонери й комсомольці ним просто марили. Цілком можливо, що
й задумувався він як своєрідна відповідь на західну «зореманію». Цікаве
інше: чи шикувалися б зараз багатолюдні черги біля кас, вийди раптом продовження
давньої історії, якісь там «Отроки у Всесвіті-2: вирішальний удар»? Запитання
зайве.
Справа в тім, що радянська казка апелювала передусім до
юних, до тих, кому випадало «будувати й жити», хто зачитувався замість
підручників романами Єфремова, Бєляєва, Казанцева. Герої ж «Зоряних воєн»
— це герої для всіх. З ними, цими неймовірними до комізму воїнами й чудовиськами,
однаково добре й президентові, й школяреві, й домогосподарці, й інтелектуалові.
Добрі, попри всі підступи темної сторони, Сили, безсумнівно, переможуть
злих. І ця перемога залишить тривалий підбадьорюючий присмак у переважної
більшості тих, хто вийде з кінотеатру. Перемога, звичайно, може бути істиною
негідників, адже «Зоряні війни» — усього лише яскраво розфарбована ілюзія,
як і будь-яка казка — а отже, вони безмежно далекі від будь-яких прописних
і неписаних істин. За це їх і люблять. І вже вкотре підуть дивитися. І
знову на радість усім романтикам, котрих завжди більшість у будь-якому
кінозалі, доблесні небесні рицарі, останні герої сторіччя, здобудуть перемогу.
ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ (МАЛОВІДОМІ ПОДРОБИЦІ ПРО ІМПЕРІЮ ДЖОРДЖА
ЛУКАСА)
...Надворі — 1973 рік. Уявіть, що ви голлівудський бос
і ви зневажаєте наукову фантастику. У вашій приймальні — людина в джинсах
і картатій сорочці. Він режисер фільму «Американські графіті» і протеже
Френсіса Форда Копполи. Ви погоджуєтеся його прийняти. «Я написав шість
сценаріїв, і я тут для того, щоб запропонувати перший — «Епізод 4». У давні
часи в далекому космосі прекрасна принцеса стає заручницею злих сил, які
хочуть підкорити Галактику». У 13-сторінковому синопсисі ви читаєте, як
юнак на ім'я Люк Скайвокер об'єднується з гарненьким шахраєм на ім'я Хан
Соло та симпатичною парою роботів Р2Д2 та СЗПО, щоб урятувати принцесу
і відновити справедливість.
Вважається, що аудиторія наукової фантастики невелика,
тому два голлівудські монстри сказали «ні». Навіть згода «Двадцятого століття
Фокс» була нечіткою. Знаменита помилка: контракт зберігав для Лукаса права
на всю сувенірну продукцію і продовження в разі відмови від півмільйонного
гонорару. У результаті «Зоряні війни» одержали 6 «Оскарів», сиквели дозволили
зібрати 1,8 мільярда доларів по всьому світу без урахування інфляції, і
найбільші в історії показники продажу супутньої продукції додали ще 4 мільярди.
Лукас виграв свою творчу свободу.
У нього немає боса, немає спонсорів, немає творчих обмежувачів.
Йому належить студія, включаючи компанію з виробництва спецефектів. На
ній створюються «Імперія завдає удару у відповідь» (1980), «Повернення
джидая» (1983) і, нарешті, — «Перший епізод: прихована загроза».
Американська прем'єра «Прихованої загрози» тільки за перший
тиждень прокату завдала збитків американській економіці на 293 мільйони
доларів: люди натовпами втікали з роботи, щоб зайняти чергу по квитки.
На сьогоднішній день рекорд квиткової каси належить «Віднесеним
вітром» (1,3 мільярда доларів у цінах 1999 року); на другому місці — «Білосніжка
та сім гномів» (1 мільярд); третім номером ідуть «Зоряні війни» (825 мільйонів);
ну, а «Титанік» зі своїми 600 мільйонами (враховуючи збори тільки в американському
прокаті) видається просто невдахою. «Перший епізод: прихована загроза»
може обігнати всіх.
Сьогодні «Зоряні війни» перетворилися на релігію. А створюється
вона в чудовій долині за 400 миль на північ від Голлівуда. Скайвокер ранчо,
яке розкинулося на пагорбах з отарами овець і стадами корів, має все, що
тільки може знадобитися творцеві фільмів. Тут найпередовіші у світі технології
допомагають утілити на екрані найбільш дикі фантазії, тут є зали, сцени,
оркестри і театри. Однак ви можете ніколи не дізнатися про це. Технічні
й адміністративні будівлі імперії Лукаса загублені серед лісів, де водиться
багато бобрів, койотів, лисиць, оленів, черепах, є 110 видів птахів. Долина
— іграшка Лукаса вартістю у 200 мільйонів доларів, які він туди вклав,
його постійна турбота і місце, де він переховується від навколишнього світу.
Це майбутнє, яким би воно могло бути. Солярії — кожна третя
кімната, машини працівників, здається, прилетіли з футуристичної виставки.
Усередині ліфта, оздобленого гондураським махагоновим деревом, є отвір
для ключа. Вставивши ключа, можна приїхати на секретний поверх, для якого
в ліфті немає кнопки. Це відділ мистецтва, де були народжені Йода, Джар
Джар Бінкс та інші фантастичні істоти елегантного світу «Зоряних воєн».
Лукас намагається створити навколишнє середовище, в якому
люди не відчували б стресу. Тут є кімнати для сімей його працівників, їхніх
дітей і програма навчання підлітків. Вони можуть працювати в гримувальному
цеху, в транспортному відділі або там, де цікаво їм самим.
Як кожна імперія, компанія Лукаса має свою культуру. Індивідуалізм
не вітається: коли Лукас шукав акторів для фільму, він набирав колектив,
звертаючи увагу на те, як люди працюють разом. Сьогодні всі вони — зірки.
Гаррісон Форд був теслярем, коли його запросили почитати текст за Хана
Соло в діалозі, щоб замінити відсутнього актора. Він прочитав так, що отримав
роль. І хоча кожен у команді Лукаса — професіонал найвищого класу, але
жодної незалежної від Джорджа думки в районі ранчо не знайдеш.
Джордж Лукас створив справді нову міфологію. І нехай психологічне
підгрунтя її перебуває на рівні недільної школи, але воно виявилoся запитаним:
більшість людей незалежно від віку потребує торжества добра. Це не робить
Лукаса Шекспіром. Однак для того, щоб стати сучасним ідолом, цього досить.
