Британський режисер Денні Бойл давно здобув статус культового. В першу чергу, вочевидь, через те, що вміє знаходити ефектну форму для будь-яких своїх сценарних або режисерських ідей. Так було і з посттарантіновським культовим «Трейнспоттінгом» (відомим у нас під назвою «На голці»), і з трилером «28 днів по тому». У «Мільйонера з нетрів» сталося навпаки. Форма тут цілком традиційна: британо-голівудська суміш біографічної драми та мелодрами, на яку б і не звернули уваги, якби не зміст — цілковито індійський. Знімали в Індії — в Мумбаї й Агрі, причому як у цілком благополучних районах, так і в тих-таки нетрях, всі ролі виконують індійці або актори індійського походження, співрежисером виступила Лавлін Тандан (набувала досвіду в Міри Наїр у «Весіллі в сезон дощів» та в «Ярмарку марнославства»).
Фільм знято за романом Вікаса Сварупа «Питання — відповідь», котрий сам по собі вже став бестселером. Бойл прибрав чимало побічних ліній та другорядних персонажів, зосередившися на основному сюжеті поневірянь злиденного сироти Джамаля Маліка (Дев Пател) та його вірної любові до Латіки (Фрейда Пінто). Власне, на динамічній фабулі, створеній Сварупом, та на розкішному індійському колориті тримається фільм.
Історія видирання з бруду в раджи плюс кохання на все життя — кого ж це не захопить? Починається оповідь власне з моменту гри, а потім допиту Джамаля в поліції: як він, малограмотний рознощик чаю в телефонній компанії, міг знати відповіді на таку кількість запитань? Власне, переважна частина фільму — це ілюстрації джерел обізнаності Джамаля. Знання кожної з відповідей так чи інак пов’язано з конкретною життєвою ситуацію, з випробовуваннями, з пристрастями і особистими катастрофами.
Взявшись знімати в Індії, Бойл отримав чудовий матеріал — як візуальний, так і людський, лишилося тільки все як слід організувати. І він це зробив. Східна фактура аж випадає з кадру, даючи справжню насолоду європейському оку, спраглому яскравих видовищ, але при тому події розвиваються стрімко, ніяких пауз і гальмувань, постійний рух — від потяга до потяга, від пригоди до пригоди. Що ж до акторів, то вони успішно спростовують стереотипи про надмірно емоційну і не надто впорядковану школу болівудського виконавства: всі працюють достовірно, по-західному точно та дисципліновано. Та й загалом після «Мільйонера...» стає зрозумілим, що індійська кіноіндустрія є колосальним джерелом цілковито невикористаних можливостей, до якого могли б долучитися кінематографії Європи й Америки з їхньою вічною кризою ідей і нестачею сюжетів.
Сам же Бойл, вдало поєднавши різні культурні й цивілізаційні елементи, не тільки освіжив жанр кінематографічної історії про Попелюшку (будь-якої статі), а й певним чином кинув виклик традиціям і Болівуду, і Голівуду. Результати уже є — 8 «Оскарів» .На українські екрани фільм виходить 19 березня.
