Фразою, винесеною в заголовок, завершив міжнародну науково-практичну конференцію «Будівля театру Скарбка (Скарбека): пам’ятка австрійського, польського та українського народів», присвячену 170-річчю будівлі Театру ім. М. Заньковецької, її модератор, історик і львовознавець Ігор Лильо, мотивуючи сказане тим, що «170 років тому граф був єдиним господарем театрального комплексу, відтак приймав одне рішення і сам його фінансував...»
«День» уже повідомляв про те, що до участі у заході заньківчани запросили фахівців із Польщі, Німеччини та України (див. №173), зокрема професора Театральної академії у Варшаві Анну Куліговську-Корженьовську, експерта з питань реставрації природного каменя з Німецького центру охорони історичних пам’яток Дірка Брюггеманна, кандидата історичних наук, доцента Львівського національного університету імені Івана Франка, автора фільму «Скарб графа Скарбека» Ігоря Лиля, мистецтвознавця, автора книжки «Театр графа С. Скарбека в контексті європейської архітектури» Юрія Ямаша і, звичайно ж, представника «Укрзахідреставрації» Семена Цимбалюка та головного архітектора проекту реставрації театру Ірину Томашевську.
На конференції говорили про історичне тло, значення театру Скарбека для культурного та соціального життя Львова ХІХ — ХХ стст., специфіку архітектури будівлі та перспективи її відновлення зі збереженням унікальної акустики глядацької зали. І вкотре представляли проекти з відновлення та реконструкції.
— Будівля театру Скарбека — це зразок найцікавішої архітектури ХІХ ст., — зазначила у доповіді «Станіслав граф Скарбек — фундатор театру у Львові» професор Варшавської театральної академії Анна Куліговська-Корженьовська. — Його називали святинею театрального мистецтва. І зараз цю святиню треба негайно відреставрувати.
Нині коштів на реставрацію немає! Того, що виділила держава (1,5 млн грн), вистачить тільки на ремонт фасаду. Щоб відреставрувати весь театральний комплекс, грошей потрібно набагато більше, бо йдеться, за словами головного архітектора проекту відновлення театру І. Томашевської, про реставрацію, консервування і пристосування всіх без винятку структур комплексної будівлі театру. Неабиякі кошти потрібні й для того, щоб відселити власників приватних помешкань на 3-му і 4-му поверхах будівлі та надати їм житло. «Все потребує інновації, і якби було фінансування, багато хто залюбки тут працював би. Закордонні фахівці — в тім числі», — зазначила Томашевська. І додала, що побоюється, аби через відсутність грошей їхні матеріали на проекти вкотре «не перетворилися на макулатуру...»
