Розпещеного київського глядача важко чим здивувати. Однак, схоже, саме це вдалося галереї "Ірена". Тут проходить персональна виставка вельми екстравагантного київського маляра Костянтина-Вадима Ігнатова. Зрілий майстер, він прийшов у мистецтво в шістдесяті, коли руйнувалися канони й соцреалізм поступово поступався місцем новаторству та сміливій думці.
Стиль Ігнатова важко визначити одним словом. у кожній картині він різний, і все ж таки є щось, що властиве їм усім - іронія, гротеск, руйнування звичних символів. Його світ - це мальовнича поезія абсурду. Ціла серія праць присвячена цирку - "Арлекіни", "Ілюзіоністи", "Цирк". Проте ці блазні не смішні, вони скоріше моторошні - шестипалі, зі страхітливими гримасами. Звертається маляр і до біблійних тем - "Тренування Іуди", "Сусанна і старці". Їхня інтерпретація шокує й водночас заворожує. Сусанну, котра набула подоби потворної риби поміщено в банку. А три старці, що підвішені на гачках, безнадійно пускають слину в жаданні здобичі. Традиційне значення біблійного сюжету, безумовно, розкрито, але чи кожному буде близьке таке трактування?
Ігнатов також сміливо трактує давньогрецькі міфи. В "Актеоні" роль зміїв, які душать, перекладено на механічних собак. Класичний давньогрецький міф маляр інтерпретує своєрідно, щоб засвідчити, як наш світ обплутаний і задушений технократією й індустріалізацією. Шестипалий офіціант у картині "Гарсон" мчиться з головою свині на таці, сигарета прилипла до губи. у цьому сюжеті є щось моторошне, але воно змушує замислитися про сучасну людину. Костянтин-Вадим Ігнатов не виглядає щасливим малярем, що як Ренуар, радіє кожному прояву життя. Його пензель їдкий та агресивного, його світ повернутий у бік парадоксальності й жахіть буття. Йому близькі сатира Гоголя і трагізм Кафки. Однак чи не це визначає стиль XX століття, де так мало гармонії і так багато параноїдального? Можливо, Ігнатов у чомусь близький до творчості Шемякіна, проте, як сказала доктор мистецтвознавства Ганна Заварова: "Шемякін - дилетант, а Ігнатов - професіонал". І цей професіоналізм, безумовно, бачимо в побудові композиції, у підлеглості всіх елементів картини максимальному розкриттю творчої думки маляра.
З першого погляду Ігнатов лякає, але поступово починаєш вживатися у світ його образів, в атмосферу творчої лабораторії художника, який осягнув жорстокість і агресивність світу, але не зненавидів його, а лише сміється над ним.
Натюрморти й пейзажі, які представлені на виставці, відображають світлий бік творчості маляра. Тут немає іронії, але є майстерність, почуття краси, яскравість і святковість. Світ природи гарніший і добріший, ніж світ людей.
"Сильний та самобутній маляр, Ігнатов, створив свою пластичну версію подорожей у невідомий світ, який живе в нас і навколо нас" (Г. Заварова).
