Усі шість державних театрів Харкова (драматичні ім. Т. Шевченко і О. Пушкіна, Ляльковий театр ім. В. Афанасьєва і ТЮЗ, Театр опери і балету ім. М. Лисенка і Театр музичної комедії) мають багату історію, пов’язану з першістю культурної спадщини міста як колишньої столиці України. Відповідно, всі колективи, окрім Театру для дітей і юнацтва, носять звання академічних. А Харківська опера з 2010 року має високий статус як Національний театр. У трьох театрах є інституція художніх керівників, які напередодні нового сезону розповіли «Дню» про те, чим порадують глядачів.
ЕХ, РАЗ, ЕХ, 220-й «ШЕЛЬМЕНКО...»
Олександр АРКАДІН-ШКОЛЬНИК, художній керівник Харківського академічного театру ім. Т. Шевченка:
— Ми показуємо вистави на малій сцені, а своє 90-річчя відсвяткуємо пізніше. 4 жовтня покажемо незвичайний проект. Свого часу Марко Кропивницький переробив водевіль Д. Ленського «Лев Гурыч Синичкин». Цей рукописний текст ніколи не друкувався. Один екземпляр нині зберігається у Санкт-Петербурзі, а другий виявився у Київському музеї театру, музики і кіно, звідки ми його й отримали. Ще з’ясували, що переробок водевілю було дві (зовсім давня не збереглася, а друга, 1909 року, виявилася дуже близькою до реалій театрального життя і побуту початку ХХ ст., епохи модерну). Ми використовуємо ці характерні прикмети у виставі. Адже там йдеться про антрепризу всім у Харкові відомого Миколи Дюкова. А якщо врахувати, що Ленський переробив свою п’єсу з французького водевілю «Батько дебютантки» ще наприкінці 1830-х, то естафета сценічних версій п’єси логічно повинна була прийти до нас — у найстарішу театральну будівлю Харкова.
У нас у репертуарі є знакова вистава «Шельменко-денщик», поставлена 1943 року, показуватимемо у 220-те! До речі, знаменита вистава Дж. Стрелера «Арлекін, слуга двох панів» йде в Мілані з 1947 року, а наша вистава, поставлена В. Васильком, прямим учнем Л. Курбаса, пройшла фронтами війни, її грали всі покоління акторів-шевченковців останні 70 років! Оформлення В. Меллера час від часу оновлювалося, але вистава залишилася. Її мізансцени, стилістика передавалися від одних виконавців до інших. «Шельменка-денщика» і сьогодні добре сприймають глядачі різного віку. Колись ми пробували зіграти цю виставу з різними складами, але тепер просто запросимо на неї живих-здорових учасників і придумаємо якусь форму початку і кінця п’єси.
Ще одну виставу-довгожителя «Мина Мазайло» присвятимо пам’яті автора, Миколи Куліша, 120-річчя якого наближається. Так збіглося, що скоро ми зіграємо п’ятисоту виставу драматурга, чия творчість невіддільна від долі «Березоля» Леся Курбаса.
Почалися репетиції двох вистав. На великій сцені покажемо ліричну комедію Айвона Менчелла «Над вічним спокоєм» (назва доки умовна) ставить Олег Русов. На малій — Степан Пасічник готує до показу п’єсу дуже популярного автора МакДонаха «Королева краси» ( до речі, з часів Шекспіра в Англії ще не було драматурга, чотири п’єси якого одночасно йшли б на сцені головного театру Лондона). Це дещо жорсткий, але класний автор, який виводить театр в абсолютно інший репертуарний простір.
Далі готуємо ще одну комедію, оскільки у кризовий час цей жанр особливо приваблює глядачів. Назва доки не розголошується. Але досвід наших «Примадонн» Кена Людвіга показав, що саме комічний жанр гарної якості збирає сьогодні аншлаги.
Мало хто знає, що Теннессі Вільямс написав п’єсу «Записник Тригоріна». Я отримав її з Нью-Йорка і прочитав із захопленням. Зізнаюся, що розгубися — хочеться поставити і «Чайку», і цю п’єсу з досить оригінальним поглядом на героїв Чехова. Щось вибиратиму.
Цього року два наші майстри, народні артисти України — Агнеса Дзвонарчук і Володимир Маляр — відсвяткують ювілей, наш колектив їхнє перше і єдине місце роботи. Трупа театру поповнилася групою талановитої молоді — це випускники Харківського університету мистецтв, де разом зі мною їх готували наші артисти. Сподіваюся, що ми зможемо зберегти «березільську» школу, якій вже 90 років.
«РОБИМО СТАВКУ НА РЕЖИСЕРІВ»
Олександр ВАСИЛЬЄВ, художній керівник Харківського академічного театру російської драми ім. О. Пушкіна:
— Великою втратою для колективу став відхід із життя 2011 року народного артиста України Олександра Сергійовича Барсегяна. З ним пов’язана ціла епоха розвитку нашого театру. Він очолював театр з 1975 року! Одним із перших у новому сезоні став вечір пам’яті цього майстра.
Першим, хто поставив після смерті Барсегяна на нашій сцені виставу (нею стала п’єса Зінгера «Тойбеле і її демон»), був Олександр Михайлов. Режисер очолює театр «Свободное пространство» в Орлі і навчає майбутніх акторів. Поєднання двох шкіл — російської і української — стало дуже плідним. Ми запропонували Михайлову поставити виставу до 80-річного ювілею театру, який відзначимо наступного року. Це буде інсценування «Капитанской дочки» О. Пушкіна. І воно частково зніме питання щодо того, де ж у Театрі ім. Пушкіна сам Пушкін.
Ми вели перемовини з кінорежисером Володимиром Фокіним. Він наш земляк, почесний голова журі фестивалю «Харківський бузок», професор Інституту кінематографії у Москві. Попри зайнятість він погодився поставити у нас виставу. Швидше за все, це буде «Жизнь господина де Мольера» М. Булгакова.
Найближча прем’єра — вистава за п’єсою Мішеля Фермо «Двери хлопают», яку ставить Олександр Драчов. Глядачі люблять посміятися на французьких комедіях, але за кожним таким сюжетом стоїть людська доля. Ми продовжимо тему людської самотності ще в одній прем’єрі — «Мсье Амилькар или Все оплачено» по п’єсі Іва Жаміака. Автор сценічної версії — Фелікс Чемеровський. Далі сезон продовжить російська класика — «Лес» О. Островського у постановці Ігоря Бориса. Ми готові співпрацювати з Андрієм Бакіровим із Чернігова — він теж добре відомий у Харкові як автор яскравих театральних прем’єр.
У «ХАТІ ТАРАСА» —НЕПРОХАНІ ГОСТІ
Володимир БОЛДИРЄВ, художній керівник Харківського національного академічного театру опери і балету ім. Лисенка:
— Свій 137-й сезон ми відкрили знаменитою оперою «Тарас Бульба» — візиткою нашого театру, а за диригентським пультом виступив Микола Віталійович Лисенко, праправнук і повний тезко великого композитора. А балетний сезон, за традицією, стартував «Лебединим озером» П. Чайковського. Разом з цією виставою далекого 1925 року в Харкові народився український балет. Після вистави вітали зі званням заслуженої артистки України провідну солістку балету Ірину Клюєву, яка виконала партії Одетти-Оділлії. Незабаром наша балетна трупа вирушить у турне країнами Західної Європи. У репертуарі — балети П. Чайковського, а також популярна постановка «1001 ніч» Ф. Амірова, дитяча балетна казка «Білосніжка і сім гномів» Б. Павловського тощо.
Балетом «Спляча красуня» ми відзначимо 100-річчя з дня народження видатної балерини, нашої землячки Наталі Михайлівни Дудинської. Нещодавно Харківська міська рада ухвалила рішення про увічнення пам’яті видатної артистки. Не забули і її матір, Наталю Олександрівну Дудинську-Тальорі, яка виховала у своїй харківській студії багатьох майбутніх артистів балетної трупи. Кошти, виручені від продажу квитків на виставу «Спляча красуня», будуть спрямовані на виготовлення і встановлення меморіальної дошки.
У жовтні на великій сцені планується прем’єра мюзиклу «Хоттабич» Г. Гладкова (п’єса Ю. Ентіна за відомою казкою Л. Лагіна). Виставу для дітей готують режисер Олексій Дугінов, художник Денис Ковальов, балетмейстер Ольга Фінько.
Яскравою подією в театральному житті міста обіцяє стати прем’єра комічної опери Йоганна Штрауса «Летюча миша», яку в українських і російських театрах зазвичай ставлять як оперету. Але за кордоном виставу показують саме на оперній сцені — у Відні і Мюнхені, Сан-Франциско і Сіднеї. Постановники (головний диригент Віталій Куценко, режисер із Санкт-Петербурга Олександр Лебедєв і головний художник Надія Швець) розраховують, що багата на чудові голоси й акторські таланти трупа відмінно впорається з цим завданням.
На малій сцені театру покажемо оперу відомого українського композитора Олександра Щетинського «Бестіарій», відбудеться вечір комічних опер великих італійців Д. Россіні та Г. Доніцетті, пройдуть експериментальні вечори балету. Але повинен зізнатися, що ми можемо втратити цей майданчик. Річ у тім, що в обхід думки колективу й у збиток творчому процесу обласною владою підготовлено документи про передачу малого залу на 430 місць (це 5 тисяч квадратних метрів) невідомому комунальному підприємству. Також хочуть відібрати у театру галерею «Маестро», де проходять музичні вечори, і навіть наш касовий зал теж комусь із бізнесменів приглянувся. Я нагадаю, ще в червні на засіданні Кабінету міністрів України було прийнято рішення про передачу цілісного майнового комплексу Харківського національного академічного театру опери і балету ім. М.В. Лисенка у державну власність. Творчий і технічний склад сподівається, що це станеться без втрат для нашого колективу.
