Ушанувати його пам'ять зібралося чимало музикантів із різних міст. Тут були, як на всіх великих заходах, і кращі українські джазмени, й некращі, й молоді-багатообіцяючі, й зовсім не джазисти. Концерти відкрив Криворізький дитячий біг-бенд під управлінням Віктора Басюка. Цим малюкам міг би позаздрити не один відомий дорослий бенд. Із великим успіхом виступила одна з найрозкрученіших джазових груп — вокальний секстет Men Sоund, і група «Союз» (що круто набрала оберти за останній рік), відзначилися також квартет Юрія Шепети, відомий піаніст Петро Пашков, наш чудовий (а може, й кращий) саксофоніст Дмитро Маркитантов. Але над усе за сумою відчуттів порадував квартет харківського гітариста Володимира Шабалтаса (де кожен із учасників — окремий подарунок меломану). Майстерність, почуття гумору й композиторські здібності роблять цих музикантів, можливо, кращими в Україні. Першого дня буквально за півгодини виник склад із цього квартету, — Маркитантова й піаніста Володимира Соляника. Вони відразу «підняли всіх на вуха» (цей виступ для багатьох так і залишився ледь чи не найяскравішим). А другого дня квартет зіграв усього три речі, але й цього для піднесення настрою виявилося досить. Адже тільки вони могли здогадатися виконати чудову тему Генрі Манчині з мультика «Рожева пантера». Загалом музиканти хороші тим, що, почувши їх один раз, хочеться ходити за ними слідом й чекати, що вони «викинуть» наступного разу.
Джазовий марафон у Центральному парку можна з певністю назвати «ходінням джазменів у народ». Зрештою, якщо хочете, можна розглядати цю акцію не з точки зору художньої цінності, а в соціальному сенсі. Адже парк — це не зала, й тут важливі не стільки тонкощі, скільки сам факт того, що грають і, головне, слухають. Усе-таки доволі незвично й приємно бачити милу стареньку, котра на джазову музику реагує не просто без обурення, а поводиться як його ревні й грамотні прихильниці, аплодуючи, як і заведено, після кожної імпровізації.
Оркестр у парку на літній естраді — своєрідний символ спокою й сталості, складова здорової міської культури. Й хоча такий захід, безумовно, не додасть людям матеріальної стабільності, він, напевно, здатен створити стабільність в їхніх душах. А це почасти важливіше.
