У програмі ХХІІ Міжнародного фестивалю «Музичні прем’єри сезону-2012», який нині триває в нашій столиці, вагоме місце посідає хорова музика. Три такі імпрези форуму порадували шанувальників хорового співу найкращими зразками творчості українських композиторів. У двох із них бере участь Муніципальний академічний камерний хор «Київ» під орудою Миколи Гобдича. У храмі Святого Василя Великого прозвучали фрагменти «Літургії Святого Івана Златоуста» цьогорічного Шевченківського лауреата Віктора Степурка, а в День Києва в Національній філармонії України виконувалися твори Валентина Сильвестрова, Віктора Степурка і самого Миколи Гобдича. Це й дало привід трохи детальніше розповісти про хормейстера та його чудовий колектив.
Миколу Гобдича можна назвати мистецьким гетьманом та активним оборонцем української богослужбової спадщини та її творців. Він є видатним диригентом, блискучим виконавцем і талановитим аранжувальником. Зі своїм вокальним «військом» — славнозвісним хором «Київ» Микола Гобдич виконав і записав на компакт-диски 20 літургій, понад 130 духовних концертів, кілька всеношних і канонів до свят, панахиду, вінчання, великодню службу, догматики та близько сотні окремих богослужбових творів українських авторів (співань іноземних митців тут не згадано). Три чверті з цих композицій виконано вперше, а дещо врятовано майже з небуття... 40 унікальних за змістом високопрофесійних компакт-дисків, найбільша в Україні приватна, упорядкована й відкрита для всіх нотна бібліотека, якою маестро щедро ділиться з усіма, багато видань роздаючи безкоштовно.
Нагадаємо, 1997 р. він започаткував один із найцікавіших всеукраїнських фестивалів — «Золотоверхий Київ», який мав велику культуротворчу місію і став творчою лабораторією та стартовим майданчиком для багатьох досвідчених і молодих митців.
Микола Гобдич виконує не лише національну музику. Хор «Київ» демонструє найвищий пілотаж у виконанні творів світової класики і сучасних композиторів. Готуючи видання чергового диска та збірки того чи іншого митця, Гобдич прискіпливо перевіряє кожну ноту, порівнює всі віднайдені друковані й рукописні варіанти, проводить власне дослідження, радиться з науковцями, дошукується до глибин; незмінно перечитує про композитора та його добу все, що може знайти.
«...Наші виступи — то крапля в океані, настільки безмежна й велика національна хорова Атлантида, — наголошує Микола Миколайович. — Церковна музика налічує тисячоліття, її неможливо передати одним колективом. Для цього необхідна робота цілої нації, всієї України. Лише тоді, коли все заспіваємо, зможемо осягнути велич цієї спадщини».
