У Національній опері України відбудеться концерт, присвячений пам’яті славетного киянина, який своїм мистецтвом прославився на весь світ. Його перші виступи відбулися в Києві, Москві й Петрограді. Саме вони поклали початок світовій популярності В. Горовиця. Через те, що радянську владу маестро не прийняв, йому довелося поневірятися світами. А з 1928 р. Володимир Самійлович осів у Америці, й вона стала не просто новим місцем проживання, а другою Батьківщиною музиканта. З концертами піаніст об’їздив багато країн. А на Батьківщині побував лише через майже шістдесят років. На Заході ім’я Володимира Самійловича Горовиця — визнаного майстра, блискучого віртуоза, стало легендою ще за життя. Його справедливо називали великим романтиком, кращим піаністом ХХ сторіччя, імператором фортепіано. Тисячі захоплених рецензій, а на Батьківщині ім’я Горовиця довгі роки просто замовчувалося...
Тріумфальний концерт-повернення музиканта відбувся 27 квітня 1986 р. Існує запис цього виступу. Горовиць блискуче, попри похилий вік, виконав твори Рахманінова, Скрябіна, Скарлатті, Шумана, Шуберта — своїх улюблених композиторів. Саме в той приїзд Володимир Самійлович почув гру Михайла Плетньова та з захопленням зазначив, що в молодого музиканта попереду блискуче майбутнє.
Сьогодні Плетньов — один із видатних піаністів, фундатор, а нині почесний диригент Російського національного оркестру, тонкий інтерпретатор музики, композитор. До 100- річного ювілею маестро Плетньов підготував гастрольний тур: Київ—Харків—Казань— Москва—Санкт-Петербург.
На сцені столичної опери в супроводі Національного симфонічного оркестру України (диригент Володимир Сіренко) М. Плетньов виконає Концерт для фортепіано з оркестром № 3 Рахманінова. Виступлять і «горовиценята» — лауреати Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, який навесні цього року пройшов уже вп’яте. Олексій Гринюк (Україна) виконає Концерт для фортепіано з оркестром № 1 Прокоф’єва, а Тимур Щербаков (Білорусь) і Чун Ван Чин Рейчел (Китай) моцартівський Концерт C-dur для двох фортепіано. Програму вечора підібрано не випадково. Володимира Самійловича зв’язувала тісна дружба з Сергієм Рахманіновим. Горовиць був першим виконавцем багатьох його творів. «Я дерево, але не знаю якої висоти, а Рахманінов — найбільше дерево у світі», — говорив маестро. Горовиць завжди дуже відповідально ставився до репертуару. Наприклад, перш ніж записати один із концертів Моцарта, він переграв їх усі. Американський музикознавець Девід Дюбаль, автор книги «Бесіди з Горовицем», який часто бував удома у Володимира Самійловича, 2001 року приїжджав до Києва як член журі Конкурсу ім. В. Горовиця. В інтерв’ю «Дню» він розповів дуже багато цікавих подробиць про маестро-піаніста й про те, яким він був поза сценою. «Музикант ніколи не грав однаково. Навіть сьогодні, слухаючи записи В. Горовиця, кожен знаходить для себе щось нове. Маестро ніяковів, коли його оточували захоплені шанувальники, і щоб швидше від них звільнитися, починав робити гримаси. Після вдалого виступу міг крикнути: «Good, very good!» — і показати язик оркестрантам. Через мовні проблеми він важко сходився з людьми. При знайомстві попереджав: «Я однаково погано розмовляю п’ятьма мовами». Багато з тих, хто спілкувався з Володимиром Самійловичем, не могли зрозуміти, коли він жартує, а коли він каже серйозно. Наприклад, про Ліста й Шопена він розповідав начебто про близьких людей, своїх сучасників. Або міг категорично заявити: «Ніколи не довіряйте людям, які не люблять музики Чайковського».
Вражає, що ще за п’ять днів до смерті Горовиць записав для фірми «Соні» етюди Шопена й Ліста, ноктюрн Вагнера, демонструючи фантастичну техніку. Помер піаніст у 86 років. Його поховано в родинному гробівці роду Тосканіні (музикант був одружений з дочкою знаменитого італійського диригента). Прямих родичів не залишилося (дочка загинула ще за життя маестро). Двоюрідна небога (піаністка) мешкає в Англії. Архів Горовиця зберігається в Єльському університеті, а славетний рояль «Steinway», який музикант завжди возив на свої гастролі, перебуває в Сан-Пауло. Завдяки подвижницькій роботі Фонду ім. Горовиця ім’я піаніста повернулося на Батьківщину — до Києва. Наприклад, директор конкурсу Юрій Зільберман зумів розкрити декілька темних плям у життєписі Володимира Самійловича. У міському архіві виявлено метричний запис № 725 від 1.10.1903 р., завдяки йому всі неточності з місцем і датою народження піаніста вичерпано: не Бердичів, а Київ, і 1903 рік, а не 1904, як написано в багатьох енциклопедіях та музичних довідниках. А найголовніше, в нашій столиці проводиться Міжнародний конкурс ім. В. Горовиця, який відкриває нові імена талановитих піаністів. Можливо, один із його лауреатів стане не лише продовжувачем традицій, закладених Володимиром Самійловичем, але й першим піаністом у світі?
