Народження нового неформального театрального об’єднання відсвяткували у Вінницькому музично-драматичному театру імені Садовського. Його створив режисер Тарас Мазур, об’єднавши акторів із різних міст України, які готові експериментувати і «хуліганити» на сцені. Перше своє новаторство — «закриту» прем’єрну виставу «Птаха Невдаха. Чоловіча версія» презентував 19 листопада. Запрошені глядачі мали можливість не лише оцінити неформальне театральне дійство, але й взяти в ньому участь. Відчути і побачити «хуліганські фішки» вінничани та гості міста зможуть за кілька тижнів. Прем’єра новаторського театру «Хуліgun» відбудеться на малій сцені Вінницького музично-драматичного театру імені Садовського 13, 18 та 22 грудня.
«Хуліган — це людина, яка порушує певні норми, а враховуючи, що ми говоримо про мистецтво і театр, то це та форма, яка дасть нам можливість бути максимально вільними і творити мистецтво так, як ми його бачимо, порушуючи класичні мистецькі норми, догми і правила. Тобто ми не прагнемо руйнувати світ навколо, ми хочемо максимально вільно робити свою роботу — від класики йдемо в авангард, — пояснює Тарас Мазур. — До творчого об’єднання долучилися актори з Києва, Білої Церкви, Чернівців, Вінниці, тобто це люди, з якими я працював у різних містах. Вони, як і я, шукають самовираження, готові працювати над створенням сучасного театрального продукту, щоб не загубитися у цьому світі. На сьогодні нас небагато, до 10 осіб. Ми домовилися з театром імені Садовського, який надав нам сцену для репетицій. А далі все залежить від того, настільки успішно пройде вистава і як вона буде сприйнята глядачем».
Тарас Мазур каже, що прем’єра «Птаха Невдаха. Чоловіча версія» — це не перша його спроба театральної провокації. Раніше він уже вдавався до інтерактивів. Але цього разу пропонує звичайному глядачеві стати актором і грати на сцені на рівних з професійними артистами, що змушує останніх на ходу «редагувати» сценарій і викликає різні курйозні ситуації. Сюжет режисер просив не розкривати, щоб зберегти інтригу. Але хочеться додати, що літературний матеріал в основі вистави — це передусім анекдоти, жарти та історії заробітчан. Через це вона сприймається як колоритна українська бувальщина, насичена діалектами, жаргонами та сучасними модними фішками.
