Своєю блискучою майстерністю танцюриста Валерій Петрович Ковтун (1944—2005 рр.) прославив не тільки своє ім’я, але й Київську хореографічну школу. Його танець відрізнявся академічною чистотою, романтичністю, піднесенням у виставах «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Лілея», «Шопеніана», «Спартак», «Лісова пісня» та ін. Ковтун був одним із найбільш титулованих українських артистів (лауреат Шевченківської премії, народний артист СРСР, володар премії ім. Вацлава Ніжинського Французької академії танцю).
Його талант танцюриста, а згодом балетмейстера, розкрився на сцені Національної опери України. Там народився прекрасний творчий і сімейний дует двох майстрів: Тетяни Таякіної та Валерія Ковтуна. Він був не лише натхненним танцюристом і прекрасним партнером, але й суворим педагогом-репетитором та хореографом-експериментатором. Ковтун організував у Києві Театр класичного балету, який виступав у багатьох країнах (пізніше цей колектив об’єднався з трупою Дитячого музичного театру — нині Муніципальна опера), в якому був головним балетмейстером, а останніми роботами майстра стали балети «Попелюшка» і «Сомнамбула».
Ми спілкувалися з Валерієм Петровичем напередодні його 60-річчя, він тоді лежав у лікарні (повернувшись з гастролей по Японії, Ковтун відчув себе погано), але не скаржився, був сповнений творчих планів. Лікарі робили все можливе, щоб поставити балетмейстера на ноги, але сили його полишали, а 3 лютого 2005 року його серце зупинилося...
Найкращою пам’яттю про хореографа є його вистави. На честь ювілею Валерія Петровича Ковтуна, на сцені Муніципальної опери до уваги публіки було представлено одноактний балет «Сомнамбула», головні партії виконували Наталія Домрачова і Тономорі Очі (цей танцівник виступав на прем’єрі, і на вечір спеціально прилетів з Японії), артисти театру та студенти Київського хореографічного училища. До речі, Ковтун поставив «Сомнамбулу» в 2004 році в експортному варіанті — на замовлення японської компанії Ballet International de Ochi в місті Нагоя. На прем’єрі в Японії соло виконували: Куміко Очі і Тономорі Очі, а в Києві Яна Саленко і Тономорі Очі.
В інтерв’ю «Дню» хореограф розповів, що його надихнув передромантичний балет-пантоміма «Сомнамбула, або Приїзд нового сеньйора» з музикою Герольда (1827 р.), партитура якого не збереглася. Потім сюжет про заручення юнака з дівчиною-лунатиком, яка танцює на краю даху втілив у своїй опері Белліні, прем’єра якої відбулася 1831 року в Мілані. До речі, тема запозичена з водевілю Ежена Скріба і П’єра Оме «Сомнамбула» («Наречена-лунатик»), який з успіхом демонструвався на паризькій сцені, а згодом його було перенесено Шаховським у Петербург (вистава отримала назву «Жінка-лунатик»). Наприклад, Баланчин створив балет-загадку: коли затишний земний світ героїв з його милими забавами виявляється хиткою ілюзією. Таємнича Сомнамбула, подібно Ангелу смерті, оволодіває душею і тілом Поета. Баланчинський балет — своєрідна варіація романтичної ідеї про протистояння буденного і надзвичайного, земного і небесного. Валерій Ковтун поставив свій балет на музику Петра Чайковського, а в хореографії використав елементи неокласичного танцю.
— Коли я працював у Японії, мені замовили новий балет, попросивши, щоб він тривав не більш 30—40 хвилин, — розповів «Дню» Валерій Ковтун. — Я почав згадувати історію балету, і промайнула думка, а може поставити «Сомнамбулу»? Нині він забутий, та був період, коли в Гранд-оперу парижани йшли спеціально, щоб побачити, як театральна сцена перетворювалася на дах готелю, і всі глядачі, затамувавши подих, дивилися, як балансує, віртуозно танцюючи на краю декорацій балерина, яка виконувала роль Аміни — дівчини-сироти, що страждає на лунатизм. Я взяв тільки фабулу сюжету, а далі імпровізував. Перед кожною новою роботою ретельно готуюся. Спочатку вивіряю ідеї в думках, на папері, в музиці, а потім приходжу в зал з готовим рішенням постановки. Я йду від музики, саме вона будить фантазію, і народжується вистава. Репетирую швидко. Я не люблю експериментувати на артистах...
У другій частині вечора виступали колеги та учні Валерія Ковтуна, які нині є солістами Національної та Муніципальної опери: Олена Філіп’єва, Ганна Дорош, Геннадій Жало, Максим Чепік, Микола Михєєв, Наталія Домрачова, Костянтин Винновий, Тономорі Очі (Японія) та інші, а також студенти Київського хореографічного училища.
